У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та наукове обґрунтування процесу генезису національних та неукраїнських державних утворень на теренах України, шляхом історіографічного аналізу механізмів урядування та системи причинно-наслідкових зв’язків між політичними спільнотами, з’ясування особливостей взаємовпливу між різними системами національного господарювання, розроблення практичних рекомендацій щодо використання історичних уроків державотворення в організації діяльності сучасних органів державного управління, у громадській діяльності, у роботі освітніх та науково-дослідницьких установ.
У результаті компаративно-історичного дослідження еволюції державних утворень в українських етнічних територіях, доведено тезу про їх наступність та спадковість, обґрунтовано ідею визначальної ролі конструктивної співпраці верховної і місцевої влади у побудові ефективного управлінського апарату; здійснено порівняльну характеристику особливостей східного і західного цивілізаційного впливу, наголошено на значенні соціальних доктрин в урядуванні; визначено історичні праксеологічні уроки кожного державного утворення для подальшого національного будівництва.
Систематизовано головні історичні концепції та теорії, які розглядають умовну національну модель урядування, як окремий зразок автохтонної системи з характерними особливими формами управління, розкрито особливості метропольного впливу на процеси та механізми урядування в українських етнічних землях, формування геополітичного статусу цих земель, їх політичну історію та сучасність. Описано традиції самовпорядкування та громадської участі в управлінні, доведено теорію компліментарності до місцевої влади; опрацьовано наукові гіпотези та концепції, які наголошують на значенні змісту і засобів здійснення відцентрової та доцентрової політики для урегулювання владних конфліктів.
Здійснено внесок у формування офіційної науки: систематизовано першоджерела та змістовий матеріал суміжних і споріднених наук, виокремлено тематичну інформацію зі змісту історії та допоміжних історичних дисциплін; оформлено хронологію генезису державних утворень, складено глосарій досліджуваного предметного поля, розширено дефініції понять, – проведено понятійне та семантичне оформлення історії урядування, а також опрацьовано методологію спеціальних досліджень: у системі загальних міждисциплінарних методів визначено конкретний арсенал та інструментарій для оптимізації наукових пошуків у галузі державного управління.
Запропоновано концептуальні засади модернізації національної системи державного управління, побудованої на імплементації європейського досвіду при збереженні національних аспектів та використання історичних уроків державного будівництва в сучасному практичному урядуванні, в реалізації громадських та просвітницьких проектів, в науково-дослідницькій діяльності.
Ключові слова: еволюція, державні утворення, історіографічний аналіз, національний феномен, ієрархія, компліментарність, протекторат, бюрократія, технократія, децентралізація, територіальне урядування, громадська участь, імплементація, європейська інтеграція, публічне управління.
