Шевченко О. І. Телеологічна лінгвосеміотика: евристика та онтологія (на матеріалі англомовного публіцистичного дискурсу)

Започатковано нову галузь лінгвістики – телеологічну лінгвосеміотику, яка ґрунтується на семіотико-імовірнісних та феноменологічних теоретико-методологічних засадах. Телеологічну лінгвосеміотику постульовано як галузь лінгвістики й семіотики, предметом котрої є детермінована категорією телеологічності смислоутворювальна взаємодія мовних знаків з фактами дійсності чи з іншими мовними знаками. Виявлено, що англомовний публіцистичний текст як знакова сутність має специфічні онтологічні характеристики, які зумовлюють необхідність його розгляду у телеологічній парадигмі. Англомовний публіцистичний дискурс розглянуто як складну адаптивну систему телеологічно узгоджених різнорівневих знакових структур. В основу пропонованої наукової праці покладена кантіанська концепція неможливості розуміння певного явища без опори на низку базових онтологічних категорій, основні серед котрих – це каузальність, процесуальність, предметність (матеріальне втілення дійсності), час, простір. Зазначені онтологічні категорії здобувають особливу методологічну значущість, оскільки каузальність у мережі міжкатегоріальних зв`язків виявляє інгерентну приналежність до телеологічної парадигми, в якій мета розглядається як наслідок причинних зв’язків. Здійснено аналіз мовних засобів реалізації категорії телеологічності в англомовному публіцистичному дискурсі, зокрема, розглянуто телеологічну лексику у складі телеологічних експонентів, експліковані і приховані телеологічні експоненти, телеологічні дескрипції і асинтаксичні приховані телеологічні експоненти. Введено поняття “феноменологічний потенціал тексту”, “феноменологічне конституювання текстуально відображеної дійсності”, “нечітка семіотична множина”, яка позначає елементарну телеологічно й концептуально організовану асинтаксичну семіотичну структуру. Нечіткі семіотичні множини мовних репрезентанти фактів дійсності в англомовному публіцистичному дискурсі являють собою телеологічно детерміновану відкриту динамічну структуру у вигляді організованої за принципами кореляції множини семіотичних одиниць. Нечітку семіотичну множину розглянуто як прихований асинтаксичний телеологічний експонент. Інтегроване кількісне вираження змістових характеристик сукупності нечітких семіотичних підмножин як складників феноменологічного поля тексту (універсальної множини семіотичних одиниць) визначено як коефіцієнт концептуально-семіотичної телеологічності (ККСТ) множини. Феноменологічна редукція і феноменологічне конституювання дійсності виявляється у семіотичних процесах діаграматичної структурації й алегоризації.