У дисертації, яка містить наукові положення та власні науково обґрунтовані теоретичні результати досліджень автора, розкрито концептуальні засади становлення та перспективні напрями сучасної інформаційної політики України. Вона є комплексним дослідженням, спрямованим на розв’язання теоретико-онтологічних та методологічних проблем, пов’язаних із суспільними процесами й відносинами в інформаційній сфері держави, їх демократизацією й оптимізацією, закономірностями і особливостями формування й реалізації, тенденціями розвитку державної інформаційної політики та окремих її складових.
В роботі узагальнено основні теоретичні та прикладні аспекти дослідження сучасної інформаційної політики України у науковому дискурсі, охарактеризовано засадничі підходи дослідників з питань подальшого розвитку цієї сфери державного управління, що ґрунтуються на компаративному аналізі основ інформаційної політики держави, висвітлених з позицій філологічної, філософської, історичної, технічної, економічної, політичної, юридичної та державно-управлінської галузей науки. Окреслено основні проблеми, пов’язані з формуванням та реалізацією інформаційної політики держави у різні історичні періоди її розвитку, охарактеризовано сучасний стан і напрями діяльності органів державної влади, що пов’язана з інформаційною сферою України.
Розглянуто питання державної інформаційної політики та інституційного середовища її формування й реалізації. Актуалізовано проблему вдосконалення інституційного підходу в системі державного управління цією сферою щодо наукового переосмислення сутності та ролі відповідних процесів і явищ. Визначено перспективні напрями та шляхи забезпечення громадян точною, повною та достовірною інформацією, що становить суспільний інтерес. Охарактеризовано основні особливості та концептуальні засади щодо розроблення державної інформаційної політики в умовах кризових ситуацій і запропоновано методи та шляхи подолання наслідків, спричинених цими негативними явищами.
Розкрито сутність концепції свободи доступу до інформації, що становить суспільний інтерес. Охарактеризовано її ґенезу, починаючи від перших спроб унормування в законодавстві з питань свободи висловлення думок і друку й завершуючи сучасними тенденціями щодо забезпечення доступу до публічної інформації. Показано її вплив на стан і розвиток суспільних відносин в інформаційній сфері держави. На основі історичних даних подано загальний огляд підходів до організації та забезпечення доступу до інформації, на яку існує суспільний запит. З’ясовано сутність та значення концепції свободи доступу до інформації, що втілена у прозорості й відкритості діяльності суб’єктів владних повноважень. Показано вплив історичних передумов на стан і розвиток концепції свободи доступу до інформації в сучасному світі. З урахуванням галузевої специфіки визначено основні проблемні питання, що стосуються застосування спеціального законодавства в інформаційній сфері України.
Досліджено досвід Європейського Союзу, РФ та США з питань формування та реалізації державної інформаційної політики. Вказано на перспективні напрями адаптації передового зарубіжного досвіду до умов України.
Охарактеризовано поняття синдрому інформаційної втоми, який виникає внаслідок постійного інформаційного перевантаження в умовах розвитку сучасного глобалізованого світу та постає одним із негативних наслідків загальної цифровізації, у тому числі й публічного управління, що спричинений новітньою суспільною дійсністю. Досліджено поняття інформаційної культури в сучасних умовах розвитку українського суспільства як науково-теоретичної проблеми. Проаналізовано нормативно-правове регулювання забезпечення доступу громадян України до публічної інформації з позицій моральності та інформаційної етики. Акцентовано увагу на понятті екології інформації як одного з пріоритетів державної інформаційної політики, сформовано загальне бачення цього феномену як міждисциплінарного підходу щодо специфіки впливу інформації на соціальні системи та соціальні інститути в сучасних умовах розвитку суспільства.
Висвітлено теоретико-методологічні й прикладні аспекти реалізації концепту відкритих даних органами публічного управління України в трансформаційних умовах загальної цифровізації, побудови елементів цифрового суспільства й наближення до стандартів роботи в епоху цифрової економіки. Актуалізовано питання формування сучасної інформаційної інфраструктури, проаналізовано організаційні й правові аспекти подальшого поступального розвитку цієї предметної сфери. Досліджено питання оприлюднення й поширення дифамації в публічній сфері України як негативного феномену, притаманного сучасному етапу суспільного розвитку. Показано, що сучасна держава в особі органів публічної влади та їх посадових осіб здатна протистояти негативним проявам і наслідкам дифамації в публічній сфері шляхом дійової й оптимально організованої інформаційної політики в Україні.
