У дисертації вперше розроблено структурно-функціональну модель механізму державного управління природно-економічним потенціалом регіонів. На основі теоретико-методологічного аналізу обґрунтовано зміст, концептуальні підходи, принципи та шляхи вдосконалення механізму державного управління природно-економічним потенціалом регіонів України.
Розроблено структурно-функціональну модель механізму державного управління природно-економічним потенціалом регіонів, яка описує сукупність виконуваних ним функцій, характеризує його морфологію (склад функціональних підсистем, їх взаємозв’язки), дозволяє здійснити вивчення внутрішнього стану об’єктів та їхню поведінку, розкриває особливості структурних елементів, етапи формування, послідовний зв’язок цих елементів, особливості підготовки актів державної політики регіонального розвитку, надає уявлення про характер, послідовність та склад стадій та етапів роботи, сукупність процедур і залучених засобів, взаємодію учасників нормотворчого процесу.
Систематизовано розрізнені знання про предмети та явища функціонування механізму державного управління природно-економічним потенціалом регіонів в єдину наукову систему, встановлено ознаки їхньої єдності та визначено напрями реформування означеного механізму, основними з яких є необхідність побудови екологічно орієнтованої регіональної економіки, формування та реалізація державної політики на основі розвитку соціально-еколого-економічних систем на підставі єдності та взаємозв’язку її складових, а саме: політико-інтеграційної; адміністративно-правової; соціально-економічної; громадсько-освітньо-культурної.
Визначено еколого-економічні чинники формування державної політики зміцнення природно-економічного потенціалу регіонів, які, з одного боку, спрямовуються на запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, а з другого – на активізацію природоохоронної діяльності, що ґрунтується на розумінні необхідності переходу від антропоцентричного типу суспільної свідомості до екоцентричного та запровадження в регіонах моделі «зеленої» економіки, урахування наслідків глобальних змін клімату в державній екологічній політиці, посилення відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства, гармонізації державної політики з наявними міжнародними нормами щодо захисту довкілля.
Концептуалізовано інституціональне забезпечення та маркетингову складову функціонування механізму державного управління природно-економічним потенціалом регіонів в умовах змін на основі концепту пізнавальної діяльності в організаційних системах регіонів, що несе комплексну інформацію про реалізацію державної регіональної політики стимулювання їх розвитку з використанням маркетингу відносин для зміцнення ринкової позиції та інтегрованого впливу сукупності маркетингових інструментів на суб’єктно-об’єктну взаємодію, а також маркетингового менеджменту для взаємодії цих інструментів і менеджменту щодо адаптації підприємств регіону до змін середовища та ефективного розподілу обмежених ресурсів.
