Хандій О. О. Державне регулювання використання соціальних ресурсів розвитку національної економіки

Метою дисертаційної роботи є формування та розвиток теоретико-методологічних і науково-методичних засад державного регулювання використання соціальних ресурсів розвитку національної економіки. Об’єкт дослідження − процеси державного регулювання використання соціальних ресурсів розвитку національної економіки. Предмет дослідження − теоретико-методологічні та науково-практичні аспекти державного регулювання використання соціальних ресурсів як чинників економічного зростання. Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні теоретико-методологічних засад державного регулювання накопичення та використання соціальних ресурсів розвитку національної економіки і розробці науково-практичних рекомендацій щодо визначення стратегічних напрямів активізації залучення соціальних ресурсів до забезпечення сталого розвитку в країні. Практичне значення результатів дослідження полягає в доведенні до рівня пропозицій і рекомендацій прикладного характеру наукових положень та концептуальних підходів до формування, збереження і використання соціальних ресурсів як чинників економічного зростання, які були схвалені й упроваджені в діяльності центральних органів законодавчої та виконавчої влади України, що має документальне підтвердження. У дисертаційній роботі розроблено теоретико-методологічні й науково-методичні засади державного регулювання використання соціальних ресурсів розвитку національної економіки. Розкрито суть і наповнення структурних складових соціальних ресурсів, обґрунтовано їх провідну роль у забезпеченні економічного зростання на засадах сталого розвитку. Досліджено нормативно-правове та організаційно-економічне забезпечення державного регулювання використання соціальних ресурсів. Виявлено перешкоди та ризики запровадження реформи децентралізації, які стримують розвиток соціальних ресурсів. Доведено високу значущість соціальних ресурсів у досягненні національних Цілей сталого розвитку. Запропоновано концептуальні засади оцінювання та методику визначення інтегрального індексу соціального і трудового потенціалів як чинників економічного зростання. Надано кількісну оцінку ступеня негативного впливу зниження соціального і трудового потенціалів на ВВП країни в результаті анексії Криму та збройного конфлікту на сході України. Розвинуто науково-методичний підхід до визначення мобілізаційного потенціалу соціальних ресурсів. Розкрито форми самоорганізації внутрішньо переміщених осіб, доведено їх важливу роль як ресурсу розвитку приймаючих громад. Розроблено стратегічні напрями і завдання щодо формування, збереження та використання соціальних ресурсів розвитку національної економіки. Ключові слова: державне регулювання, національна економіка, соціальні ресурси, інтегральний індекс, сталий розвиток, соціальний і трудовий потенціали, інституційне забезпечення.