Мамонтов І. М. ОСОБЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕЗУ ТА ЛІКУВАННЯ ПОВНОЇ І ЧАСТКОВОЇ ОБСТРУКЦІЇ ПОЗАПЕЧІНКОВИХ ЖОВЧНИХ ШЛЯХІВ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Під час експерименту встановлено, що при ПОПЖШ зменшення ОЩГ <0,6 см3 /см3 та ЗОГ менше нормального значення призводить до декомпенсації та загибелі тварин; часткова обструкція є фактором, що сприяє розвитку холангіту (p<0,05); ЧОПЖШ без гіпербілірубінемії призводить до збільшення ЧСК, проліферації жовчних проток, зменшення ОЩГ, збільшення ЗОГ, фіброзу печінки; морфологічні зміни печінки при експериментальній ОПЖШ, що протікає з ГБП, обумовлені тільки холестазом. Проаналізовано результати лікування 576 хворих з ОПЖШ різного генезу. Визначено фактори, що сприяють розвитку холангіту, ГБП та СМ. Розроблено діагностичну систему, що дозволяє з високою надійністю (≥95%) невідкладно діагностувати холангіт. Розроблено шкалу визначення показань до невідкладної ЕРХПГ при ОПЖШ, що дозволяє виділити пацієнтів, які потребують екстрених (до 12 годин) і термінових (протягом 24 годин) ендоскопічних втручань. Удосконалено класифікацію синдрому Міріззі II типу і розроблено новий спосіб його хірургічного лікування – холецистофістулолітотомію. Впровадження розроблених діагностичних та лікувальних заходів дозволило при лікуванні СМ зменшити необхідність відкритих втручань з 86,2% до 21,4% (p<0,001); знизити частоту помірних та важких форм холангіту та/або ГБП з 29,1% до 11,9% (p<0,05); зменшити летальність, обумовлену холангітом та/або ГБП з 10,9% до 4,8% та загальну летальність з 2,3% до 1,3%. Ключові слова: повна обструкція позапечінкових жовчних шляхів, часткова обструкція позапечінкових жовчних шляхів, холангіт, гострий біліарний панкреатит, синдром Міріззі, ендоскопічні втручання.