У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення проблеми інтенсифікації селекційного процесу картоплі з використанням оригінального, всесторонньо опрацьованого вихідного матеріалу з інтрогресованими генами, зокрема, від дикорослого мексиканського виду S. bulbocastanum Dun., який до останнього часу недостатньо використовувався в практичній селекції.
На основі аналізу методів створення вихідного селекційного матеріалу, його генеалогії розроблені теоретичні основи оптимізації використання міжвидових гібридів, їх беккросів для поліпшення прояву серед потомства продуктивності, її складових, польової стійкості до вірусних хвороб, численних показників кулінарних якостей бульб як окремо, так і в комплексі. Виділені джерела, донори для використання в селекційному процесі. Виявлені залежності між проявом згаданих ознак, які значною мірою відрізнялись від аналогічних у культурних сортів, що дозволило розробити стратегію селекції з використанням досліджуваного матеріалу.
На основі застосування двох методів: міжвидової гібридизації та радіаційного опромінення гібридного насіння (100, 150 і 200 Гр) залежно від спадковості компонентів схрещування доведений позитивний вплив їх поєднання на енергію проростання, лабораторну схожість насіння, втрат матеріалу на етапі вирощування сіянців першого року, прояв продуктивності та її складових в першому та другому бульбових поколіннях. Виявлена специфічна реакція потомства від беккросування міжвидових гібридів на дози опромінення в різних метеорологічних умовах.
Доведено, що в процесі беккросування краще ягодоутворення, обнасіненність ягід, значення лімітів спостерігалось за використання сортів запилювачами. Велику роль у насичуючих схрещуваннях відводилось специфічності взаємного впливу спадковості батьківських форм. Серед 14 комбінацій за участі материнської форми сорту Подолія різниця середньої кількості насіння в ягоді становила 11,5 раз. У результаті залучення компонентами схрещування сестринських гібридів у одних випадках можна отримати близькі дані, а в інших з різницею у 2,1 рази. Аналогічне стосувалось енергії проростання та лабораторної схожості насіння.
Виявлений нижчий потенціал за продуктивністю, її складовими компонентів схрещування – культурних сортів, порівняно з беккросами міжвидових гібридів. Широка генетична основа останніх, взаємний вплив спадковості батьківських форм обумовив різницю нижньої межі лімітів потомства в 37 разу, а верхню – 13. У 13-ти комбінаціях поміж 28-и середня популяційна продуктивність виявилась вищою, ніж у кращого сорту-стандарту Тирас. Серед потомства 18-и популяцій виділені гібриди з продуктивністю більше 1000 г/гніздо. Найчастіше за фенотиповим домінуванням продуктивності зустрічалась депресія – 44,8 % і рідше – над домінування – 37,9 %.
Доведений вплив трьох місць та трьох років випробування 26-и міжвидових гібридів, їх беккросів на прояв продуктивності, її складових. Тільки в поодиноких випадках мала місце стабільність вираження показника із значенням коефіцієнта варіації 10 % і менше.
