Бідзіля П. П. Клініко-патогенетичні та прогностичні аспекти, діагностика та лікування хронічної серцевої недостатності у хворих з надлишковою масою тіла та ожирінням.

Дисертація присвячена підвищенню якості діагностики, ефективності лікування та прогнозування хронічної серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ХСНзбФВЛШ) у хворих з надлишковою масою тіла (НМТ) та ожирінням на підставі вивчення клінічних особливостей захворювання, структурно-функціональних змін серця, маркерів адипоцитокінового, імунозапального обміну, показників вуглеводного, ліпідного спектру та розробці шляхів оптимізації медикаментозної терапії. Встановлено, що найбільш несприятливий перебіг ХСНзбФВЛШ спостерігається у хворих з НМТ, ішемічним генезом та помірно зниженою ФВ ЛШ. Ремоделювання серця при зайвій вазі представлено більш виразною концентричною гіпертрофією ЛШ, яка прогресує зі збільшенням індексу маси тіла (ІМТ). Зі збільшенням ІМТ адипонектин знижується, а резистин зростає. У хворих на ХСНзбФВЛШ із зайвою вагою встановлена негативна прогностична значущість сироваткового вмісту адипонектину >31,5 мкг/мл та резистину >16,99 нг/мл, зниженню ризику кумулятивної кінцевої точки (ККТ) та п’ятирічної смертності сприяють β-адреноблокатори (β-АБ) і статини, а ризику повторної госпіталізації – β-АБ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ. При ішемічній етіології ХСНзбФВЛШ використання β-АБ та амлодипіну знижує ризик ККТ, серцево-судинної, інших видів смерті та повторної госпіталізації, а статини та триметазидин знижують п’ятирічну смертність. У хворих на ХСНзбФВЛШ при помірно зниженій ФВ ЛШ β-АБ та статини зменшують ризик ККТ і смерті, а при нормальній ФВ ЛШ – п’ятирічну смертність.