Павельчук І. А. Постімпресіонізм в українському живописі XX – початку XXI ст.: історичні витоки, джерела інспірацій, специфіка розвитку.

У дисертації досліджується процес адаптації французького постімпресіонізму в українському живописі XX – XXI ст.; уперше проведено межу між постімпресіонізмом як історично зафіксованою течією ар нуво та постімпресіонізмом як новою традицією формального живопису – процесом еволюційно-репродуктивним, не обмеженим географією і часом. Альтернативні антиакадемічні течії зламу XIX – XX ст. виявилися світоглядним «перехрестям» у практиці піонерів українського модерну: Ф. Кричевського, О. Мурашка, А. Маневича, О. Новаківського, І. Северина, М. Бурачека й А. Ерделі. Полівекторні асимілятивні резонанси мистецтва модерну стали підґрунтям для формування нового українського живопису XX ст. Оновлений жанровий репертуар і формальні візуальні стандарти, введені в українське мистецтво у першій чверті XX ст., адаптувалися у творчості художників-новаторів радянського періоду Р. Сельського, О. Шатківського, Е. Контратовича, Г. Глюка, А. Коцки, Т. Яблонської. За часів Незалежності постімпресіоністичні традиції реалізували у своїй творчості В. Патик, В. Микита, О. Гарагонич, І. Мельничук.