Бочаров А. В. Патогенетичні принципи антидисбіотичної профілактики неінфекційних колітів

Об'єкт - щурі, слизова оболонка товстої і тонкої кишок, печінка, сироватка крові, антидисбіотичні засоби, ферменти; мета - з'ясувати дисбіотичні механізми патогенезу неінфекційних колітів і на цій підставі розробити патогенетично обґрунтовані поліфункціональні антидисбіотичні засоби для їх профілактики і лікування; методи - патофізіологічні, біохімічні, електронно-мікроскопічні, статистичні; результати - досліджені дисбіотичні механізми патогенезу неінфекційних колітів і на цій підставі розроблені патогенетично обґрунтовані поліфункціональні антидисбіотичні засоби для їх профілактики і лікування; підтверджений розвиток запалення в слизовій оболонці товстої кишки щурів за умов моделювання токсичного (тетрахлорметанового і гідразинового) гепатиту; доведено, що моделювання гепатиту на тлі кишкового дисбіозу істотно підвищує рівень запального процесу в слизовій оболонці товстої кишки; визначено, що введення антибіотика лінкоміцину дозозалежно підвищує в слизовій оболонці товстої кишки щурів рівень біохімічних маркерів запалення (еластаза і малоновий діальдегід). Доповнено наукові дані про те що різні неінфекційні патогени (індометацин, тетрахлорметан, перекиси ліпідів, гідразин) також спричиняють розвиток типових ознак запалення в слизовій оболонці товстої кишки аналогічно до дії кишечного ендотоксину (ліпополісахариду); доведено, що поліфункціональні антидисбіотичні засоби (квертулін, леквін, лекасил та лізоцим-форте) за своєю протизапальною ефективністю не поступаються синбіотику, а за антидисбіотичною активністю перевищують дію існуючих класичних пребіотиків і синбіотиків. Встановлена відсутність негативного впливу на стан товстої кишки споживання високоолеїнової соняшникової олії, що зумовлює можливість її застосування для профілактики стеатогенного коліту.