Актуальність теми зумовлена тим, що Україна, проголосивши і
поступово реалізуючи курс на міждержавну європейську та євроатлантичну
інтеграцію, через механізм модернізації та реформування намагається
привести конституційно-правові інститути до міжнародних стандартів –
стандартів прав і свобод, відповідно до Європейської конвенції з прав
людини, приділяючи при цьому особливу увагу вирішенню такого елементу
конституційного статусу особи, як громадянство. Найдавніший елемент
правового статусу особи – громадянство – традиційно пов’язують із певним
усталеним зв’язком між особою та територією (державою), що проявляється
у взаємних правах та обов’язках. Протягом багатьох століть інститут
громадянства постійно еволюціонував, пройшовши шлях від підданства як
внутрішньодержавної категорії до універсального інституту міжнародного
права з певними уніфікаційними ознаками, імплементація яких у
конституційне право національних держав стала обов’язковою. Водночас
зміст і природа сучасного інституту громадянства, який під впливом
міжнародно-правових стандартів сформувався після Другої світової війни,
вже наприкінці ХХ – початку ХХI століть у результаті глобалізаційних і
міждержавних інтеграційних процесів набув певного оновлення та змін.
Адже зміст конституційно-правової категорії громадянства набув ознак і
функціональних властивостей, що виходять за рамки традиційного
сприйняття. Передусім громадянство перестає сприйматися як виключний
зв’язок із однією державою в його взаємних правах та обов’язках, і вже не
ототожнюється монопольно з категорією суверенітету певної держави.
Враховуючи об’єктивні й усталені тенденції формування та розвитку
інституту громадянства, існує необхідність наукового осмислення
накопиченого теоретичного та методологічного знання про ці явища, а також
осмислення реального досвіду законотворчого конституційно-правового
регулювання організації та діяльності органів держави, визначення
особливостей еволюційного розвитку правових норм, сильних і слабких
сторін нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у
сфері громадянства, запозичення ефективних нормопроєктних технологій,
підходів і методик законодавчого забезпечення, застосування порівняльних
підходів до аналізу законодавства у сфері громадянства, що надасть
можливість виявити, конкретизувати й усунути прогалини вітчизняного
законодавства, окреслити практичні концептуальні напрями його
вдосконалення.
