У дисертації запропоновано теоретично обґрунтовані та експериментально підтверджені елементи систем вирощування й використання
великої рогатої худоби задля забезпечення зростання поголів’я, підвищення рівня продуктивності та якості продукції. Встановлено доцільність випоювання теличкам молозива із вмістом імуноглобулінів понад 50 г/л за споживання 400 кг незбираного молока у молочний період, що створює передумови для підвищення швидкості росту телят до 3-місячного віку. Доведено, що перехід від випоювання молока на замінник незбираного молока від 21-денного віку дозволяє компенсувати негативний плив молозива з вмістом імуноглобулінів до 50 г/л і збільшити живу масу теличок до кінця молочного періоду. Досліджено вплив зміни факторів живлення теличок у молочний період (молоко – замінник незбираного молока – суміш концентрованих кормів – стартерний комбікорм) на їх ваговий і лінійний ріст на різних етапах онтогенезу, початок репродуктивного використання і формування молочної продуктивності корів різного віку. Встановлено, що заміна у раціоні теличок 250 із 400 кг незбираного молока на замінник незбираного молока за компенсації нестачі енергії сумішшю концентрованих кормів (50 %пшениця + 50 % ячмінь) негативно не впливає на ріст теличок, телиць та нетелей. Заміна в раціоні телят концентратної частини раціону із суміші зернових кормів на стартовий комбікорм найефективніше поєднується з годівлею незбираним молоком і підвищує ваговий і лінійний ріст телиць та нетелей, зменшує вік репродуктивного використання тварин, дозволяє сформувати вищу продуктивність корів. Система вирощування ремонтних теличок за використання замінника незбираного молока зумовлює його економію, підвищує товарність та ефективність ведення молочного скотарства. За її використання рентабельність вирощування нетелей підвищується на 7,7 %, первісток – на 21 %, а товарність молока збільшується на 1,8 %. Встановлено, що гетерозиготність корів за локусом k-казеїну (AB) зумовлює підвищення у них надоїв молока, вмісту в ньому жиру і білків фракцій казеїнової (k, α, β) групи та зниження вмісту сироваткових (імуноглобулінів, лактоферину, α-лактоглобуліну), у бугаїв – поліпшує племінну цінність за надоєм та вмістом молочного жиру і білка у дочок. За дослідженнями показників відтворювальної здатності бугаїв установлено, що рівень спермопродуктивності (об’єм еякуляту, концентрація сперматозоїдів в еякуляті) бугаїв голштинської породи залежить від їх індивідуальних особливостей та належності до певної лінії. Зі збільшенням віку бугаїв як молочних, так і м’ясних порід вірогідно поліпшуються кількісні та якісні показники їх сперми – об'єм еякуляту, рухливість, концентрація сперматозоїдів, загальна кількість сперматозоїдів в еякуляті, загальне число сперматозоїдів із прямолінійно-поступальним рухом, кількість заготовлених доз сперми (за зменшення відсотка їх вибракування).
