У дисертаційній роботі з позицій мультипарадигмального підходу отримано нові науково-практичні результати розв’язання актуальної для галузі науки «Державне управління» наукової проблеми, що стосуються теоретико-методологічного обґрунтування соціогуманітарних засад формування та реалізації державної політики у сфері туризму в Україні та розроблення практичних рекомендацій щодо їх упровадження.
У межах проведеного структурно-функціонального дискурсу соціальної та гуманітарної складових сфери туризму, теоретико-методологічного аналізу цілей, завдань, функцій, принципів, інструментів, механізмів державної політики у сфері туризму запропоновано її розглядати з позицій мультипарадигмального соціогуманітарного підходу, що ґрунтується на виокремленні та застосуванні туристично орієнтованих гуманітарних цінностей та соціальних вимірів реалізації прав і свобод Homo viators – осіб, що подорожують, і забезпечується органами
державної влади, органами місцевого самоврядування, представниками бізнесу, громадськістю на засадах партнерства.
Охарактеризовано теоретичний і практичний зміст соціогуманітарних засад формування та реалізації державної політики у сфері туризму, пов’язаних із забезпеченням інтересів споживачів і надавачів туристичних послуг, їх свідомим патріотичним ставленням до історії, традицій, культурної спадщини українського народу й набуттям досвіду організації та використання національно орієнтованої гуманістичної, екологічної, толерантної, соціально відповідальної, безпечної культури подорожей Україною.
Обґрунтовано доцільність застосування маркетингової парадигми розвитку вітчизняного туризму, що об’єднує правові, політичні, інституційні, економічні, соціальні, інформаційні, комунікаційні та кадрові складові туристичної промоції території, покладені в основу практичного інструментарію упровадження маркетингового механізму реалізації політики державного маркетингу та державного соціального маркетингу у сфері туризму в Україні.
Запропоновано використовувати комплексний соціогуманітарний підхід до застосування механізмів державної політики у сфері туризму на всіх управлінських рівнях, що поєднує нормативно-правовий, функціонально-організаційний, програмно-цільовий, фінансово-економічний, соціально-психологічний та маркетинговий механізми.
Змодельовано та охарактеризовано функціонально-організаційну структуру системи формування та реалізації державної політики у сфері туризму на національному, регіональному та локальному рівнях із залученням інституцій законодавчої та виконавчої гілок влади, органів місцевого самоврядування, об’єднаних територіальних громад – суб’єктів її вироблення та впровадження.
Сформульовано концептуальні положення розроблення та використання туристичного портфоліо елемента нематеріальної культурної спадщини як соціального продукту, що генерує ціннісні ресурси розвитку території в умовах децентралізації.
Обґрунтовано та розроблено проєкт Концепції національної моделі формування та реалізації державної політики у сфері туризму в Україні (на засадах соціогуманітарного розвитку), що базується на розбудові гуманітарної, соціальної, інституціональної, маркетингової, економічної, цифровізаційної парадигм формування та реалізації державної політики у сфері національного туризму на соціогуманітарних засадах і охоплюють ідеологічний, стратегічний, технологічний вектори її впровадження в умовах розвитку економіки вражень.
Удосконалено соціально-психологічний механізм розроблення та реалізації соціогуманітарних засад державної політики у сфері туризму (на прикладі розвитку дитячого та молодіжного туризму в Україні) через упровадження змодельованої загальнодержавної Освітньо-просвітницької платформи формування туристичних цінностей, туристичної соціалізації, туристичної мобільності дітей та молоді, які в процесі поетапного використання «туристичного портфеля» дитини/школяра/ учнівської молоді/студента набувають нового статусу – Homo patrio viator.
