Каляєв А. О. Теоретико-методологічні засади державного управління у сфері воєнної безпеки України в контексті глобального управління

У дисертації розглянуто сучасний стан реформування системи державного управління та визначено пріоритети розвитку державного управління у сфері воєнної безпеки на національному та глобальному рівнях управління. Розглянуто проблеми функціонування та розвитку інституцій глобального управління у сфері безпеки на фоні змін воєнно-політичної ситуації у світі. Проаналізовано діяльність глобальних структур у сфері безпеки, визначено їх організаційно-правовий статус та обсяг завдань із забезпечення воєнної безпеки. Визначено загальні тенденції розвитку публічного управління у сфері воєнної безпеки та наголошено на неоднозначності та варіативності позицій в оцінках результатів реформ. Аргументовано, що проблеми суспільної взаємодії, відповідальності та демократії у сучасних управлінських практиках транспонуються також і на державне управління у сфері воєнної безпеки, зокрема щодо впровадження інновацій. Проаналізовано відомі діючі моделі державного управління у досліджуваній сфері та визначено їх іманентні складові, характерні ознаки й особливості. Обґрунтовано основні характерні для демократичних країн принципи управління, визначаються сфери їх обмеження при створенні сучасних моделей державного управління у сфері безпеки та оборони. Трансформаційні зміни в державному управлінні в сфері воєнної безпеки розглядаються як можливі логічні та доцільні на фоні процесів адміністративних реформ, впровадження підходів на основі відкритих інновацій, технологій управління інноваціями та екосистемами на об’єктах воєнної безпеки національного та глобального рівнів. Доведено, що інновації у воєнній сфері впроваджуються в оборонно-промисловий комплекс і управління сектором безпеки та оборони та сприяють застосуванню нових інструментів і залученню нових суб’єктів, які не були пов’язані з воєнною сферою, натомість здатні підвищити її ефективність. Визначено проблеми, що постають перед світовою та регіональними системами колективної безпеки, зокрема що стосується подолання кризових явищ, на фоні агресії Росії проти України. Доведено, що Україна як учасник реформування сучасних систем колективної безпеки здатна підвищити їх ефективність у вирішенні світових проблем воєнної безпеки. Розкрито суть кризового потенціалу проблем ідентичності та мультикультуралізму в їх неоднозначному взаємозв’язку з політичними та воєнними проблемами “сек’юритизації“ на національному та інтеграційному рівнях. Розглядаються основні аспекти взаємодії між складовими Сектору безпеки та оборони України: силами безпеки та силами оборони, як у мирний, так і у воєнний час. Визначено завдання воєнної політики держави в контексті реалізації положень нової Стратегії національної безпеки України та перетворення України із об’єкта у суб’єкт міжнародною політики. Ключові слова: воєнна безпека, національна безпека, державна безпека, глобальне управління, воєнна могутність, колективна безпека.