Тимченко М. Є. Комплексне лікування неспроможності анастомозів в хірургії тонкої кишки.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.03 – Хірургія (галузь знань 22 «Охорона здоров’я», спеціальність 222 «Медицина»). Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2021. Дисертаційна робота містить теоретичне обґрунтування і практичне розв’язання наукової проблеми – підвищення ефективності лікування хворих, які потребують резекції тонкої кишки на підставі розробки науково обґрунтованої програми діагностики, профілактики та лікування неспроможності тонкокишкових анастомозів. Експериментально обґрунтовано та клінічно доведено ефективність застосування методу визначення рівня кріоглобулінемії та електроопірних характеристик стінки в питанні доцільності та визначення обсягу резекції тонкої кишки та застосування факторів росту ендотелію судин у комбінації з низькоінтенсивним електромагнітним впливом світлового спектра з метою профілактики розвитку неспроможності тонкокишкового анастомозу. Клінічно обґрунтовано впровадження інструмента і техніки відтермінованих анастомозів під час оперативних втручань у тяжких пацієнтів із необхідністю формування стом надалі дозволяє відмовитися від повторних великих оперативних втручань, виконуючи відновлення прохідності кишкової трубки із локальних доступів у ранні строки. Використання запропонованих методик лікування і профілактики розвитку неспроможності тонкокишкових анастомозів дозволило достовірно знизити кількість післяопераційних гнійно-запальних ускладнень з 52,8 % до 22,7 % (χ2(Fisher)=22,09, р=0,0001), кількість летальних випадків унаслідок хірургічних ускладнень – з 5,6 % до 2,1 % (χ2(Fisher)=0,0163, p=0,0332) й визначити тенденцію до зниження загальної летальності з 7,7 % до 3,5 % (χ2(Fisher)=0,008, p=0,10). Ключові слова: тонка кишка, резекція, неспроможність анастомозу, ангіогенез, кріоглобулінемія, об’єктивізоване оцінювання життєздатності.