Захаренко К. В. Інституційний вимір інформаційної безпеки України: трансформаційні виклики, глобальні контексти, стратегічні орієнтири.

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора наук

Державний реєстраційний номер

0521U101496

Здобувач

Спеціальність

  • 23.00.02 - Політичні інститути та процеси

07-05-2021

Спеціалізована вчена рада

Д 35.051.17

Львівський національний університет імені Івана Франка

Анотація

Репрезонтоване дослідження з позицій сучасного політологічного дискурсу комплексно аналізує основні тенденції процесу формування інформаційної безпеки в трансформаційному суспільстві, зокрема інституційний вимір такого процесу, роль державних і неурядових інститутів у забезпеченні інформаційної безпеки України. Проблема інформаційної безпеки осмислюється на трьох визначальних напрямках: у світлі трансформації українського суспільства загалом та його політичної системи; у контексті глобалізації сучасного світу; у стратегічному баченні – як перспектива розвитку політичних інститутів, відносин і процесів, що забезпечують демократичні зміни та безпеку України загалом. Серед основних ризиків, які постають перед Україною, розглядається загроза втрати інформаційного суверенітету. Значиму роль відведено інформаційній безпеці нації, зокрема таким її структурним компонентам: захист неповторних національно-культурних цінностей, історичних традицій, історичної пам’яті, мови, унікальних субкультур тощо. Серед авторських пропозицій важливі ті, що стосуються існуючої інфраструктури державних інститутів інформаційної безпеки України. Інформаційно-безпекова діяльність політичних партій в Україні визначена суперечливою. Стверджується, що у сучасній системі інформаційної безпеки значима роль відведена громадянському суспільству і засобам масової інформації. В умовах гібридної війни стратегічні орієнтири протидії зовнішнім і внутрішнім інформаційно-дестабілізаційним впливам осмислюються через: 1) впровадження кращих безпекових практик, які успішно захищають сучасний інформаційний простір та побудовані на трьох визначальних принципах (ієрархічності, державної координованості та взаємодії); 2) підвищення ролі політичної освіти і просвітництва (змістовної основи вироблення імунітету до багатьох загроз, пов’язаних з інформаційно-маніпулятивними впливами); 3) подальший розвиток культури інформаційної безпеки.

Файли

Схожі дисертації