Брильов Д. В. Історія ісламу в Україні кінця XIX – початку XXI століть

В дисертації комплексно досліджено історію ісламу на теренах України наприкінці ХІХ – початку ХХІ століть. На основі поєднання богословських і світських підходів проаналізовано особливості інституалізації мусульманської спільноти та формування ісламського дискурсу в визначений період. Розглянуто обставини інституалізації мусульманської спільноти на теренах України в пізньоімперські часи (друга половина ХІХ – початок ХХ століття). Показано, що з кінця ХІХ століття відбувається активна інституалізація мусульманської спільноти, головну роль в якій відігравали мусульманські громади волзьких татар Києва, Харкова, Одеси та промислово-робітничих центрів Донецького басейну. Визначено важливу роль мусульманського студентства, яке сприяло долученню мусульман України до загальноросійського мусульманського реформаторського дискурсу початку ХХ століття. В роботі з’ясовано особливості функціонування мусульманських громад в УРСР впродовж радянського періоду. Показано, що основними центрами мусульманського життя лишились Київ, Харків, Одеса та Донбас, та відбулося перепідпорядкування громад Центральному духовному управлінню мусульман в Уфі. Продемонстровано, що у пізньорадянські часи діяли канали комунікації між визнаними релігійними авторитетами того часу і українськими мусульманами, за якими транслювалося в тому числі і релігійне знання, і українська мусульманська спільнота лишалась частиною загальнорадянської умми. В дисертації висвітлено чинники та наслідки ісламського «відродження» в Україні часів незалежності. Проаналізовано обставини інституалізації мусульманської спільноти в незалежній Україні. Показано, що важливою особливістю процесів інституалізації мусульманської спільноти України була висока фрагментованість, причинами якої були 1) етнічне різноманіття українських мусульман, 2) ідеологічна роз’єднаність і 3) низький рівень релігійних знань. Досліджено особливості механізмів відтворення релігійного знання мусульман України в контексті їхньої освітньої діяльності. Охарактеризовано специфіку економічної поведінки українських мусульман через формування інфраструктури халяль-індустрії в Україні. Проаналізовано форми соціального служіння в сучасній українській уммі. Досліджено особливості виникнення та конструювання загальноукраїнського ісламського дискурсу, та визначено фактори, що впливали на його формування. Показано, що російськомовний та україномовний дискурси українського ісламу включають в себе два варіанти ісламо-руського (українського) соціолекту: «арабізацію» і «русифікацію» / «українізацію». Проаналізовано теологічний дискурс українських мусульман, та виділено конкуруючі субдискурси «традиційного ісламу» та «реформістського ісламу».