Парамонова Т. В. Агробіологічне обґрунтування продуктивності та якості овочевих агроценозів за оптимізації живлення рослин у Східному Лісостепу України

Об’єкт: процеси та властивості, які характеризують урожайність і якість овочевих рослин, поживний режим ґрунту, системи удобрення, формування енергетично, економічно та екологічно стабільних овочевих агроценозів. Мета: теоретично обґрунтувати в агрохімічному й агроекологічному аспектах наукові основи раціональних систем удобрення овочевих рослин для підвищення продуктивності й якості овочевих агроценозів Східного Лісостепу України. Методи: загальнонаукові і спеціальні: польові, лабораторні, математико-статистичні. Новизна: полягає у вирішенні науково-методологічних основ підвищення продуктивності й якості овочевих агроценозів і відтворення родючості ґрунту. Уперше обґрунтовано агрохімічні й агроекологічні основи багаторічного застосування традиційних і нових видів добрив у зрошуваних овочевих агроценозах, які забезпечують підвищення продуктивності овочевих рослин і збереження родючості ґрунту. Розроблено прогноз темпів відновлення органічного карбону чорнозему типового у зрошуваних овоче-кормових сівозмінах за різних систем удобрення. Удосконалено формулу розрахунку доз добрив балансово-розрахунковим методом за застосування на добриво побічної продукції овочевих рослин. Розроблено наукові положення щодо можливостей широкого застосування на добриво побічної продукції і рослинних залишків овочевих рослин в системі удобрення. Результати: запровадження овоче-кормових сівозмін у комплексі із систематичним застосуванням органо-мінеральних систем удобрення забезпечує відтворення родючості ґрунту: зростання умісту гумусу на 0,3% на фоні сталого підвищення урожайності овочевих рослин на 32-78%. Розроблено біологізовані системи удобрення, які не поступаються традиційним, забезпечуючи істотні прибавки на 30% урожайності й кращі якісні показники овочевої продукції. Обґрунтовано можливість використання, як доповнення до органічних добрив, побічної продукції овочевих рослин, яка не потребує нітрогенного удобрення для активації процесів мінералізації рослинних решток, що обумовлено звуженим карбон-нітрогенним співвідношенням. Запропоновано для розрахунку оптимальних доз застосування добрив використовувати формулу Шатилова і Каюмова з модифікацією автора, доповнену додатковим показником–кількістю елементів живлення, які надходять у ґрунт з побічною продукцією попередника. Ступінь провадження: 3 монографії, 1 навчальний посібник, 1 книга, 5 методичних рекомендацій впроваджені в навчальний процес і на курсах підвищення кваліфікації науковців і фахівців агропромислового комплексу. Ґрунтозахисні системи удобрення впроваджено в господарствах України на площі 120 га.