Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків, 2021.
Актуальність дисертаційного дослідження визначається незадовільними результатами методів лікування стенозів СА, що використовуються на теперішній час, а також широким розповсюдженням порушення мозкового кровообігу у хворих на МФА.
У дисертаційній роботі наведено результати комплексного обстеження та хірургічного лікування 440 хворих зі стенозом СА. За результатами дослідження розроблено та науково обґрунтовано диференційований підхід до вибору хірургічної тактики лікування стенозу СА із урахуванням ризику реперфузійного синдрому та ІІ. Розроблено діагностичний алгоритм етапності лікування хворих зі стенозом СА та КІНК, ІХС, ІІ тяжкого перебігу.
Дисертаційна робота містить новий підхід до теоретичного обґрунтування та практичного розв’язання актуальної наукової проблеми – покращення результатів хірургічного лікування стенозу СА шляхом розробки та впровадження до клінічної практики діагностично-лікувальних алгоритмів із урахуванням стану атеросклеротичної бляшки, ризику рестенозу та реперфузійного синдрому при порушенні мозкового кровообігу.
На основі ретроспективного аналізу встановлено причини несприятливих результатів лікування ІІ. Проведений експеримент на кролях, при якому встановлено, що стовбурові клітини призводять до статистично значимого зниження обсягу пошкодження на 25% і мають нейропротекторну дію, що дозволило інтраартеріальне використання МСК хворим з ІІ при тяжкому перебігу або інтракраніальному ураженні артерій.
Розроблено тактику захисту ГМ у хворих на МФА при зниженні Vvol по СМА шляхом застосування ТШ та керованою гіпертензією під загальним знеболенням. Упроваджено до клініки розроблену тактику гідропрепаровки атеросклеротичної бляшки, яка дозволяє знизити час інтраопераційного перетискання ВСА в 1,7 рази та необхідність накладення додаткових швів на інтиму – в 2,8 рази. Доведено, що КЕЕ із вшиванням латки дозволяє знизити ризик мікроемболій в 1,2 рази, а рестенозів – у 2,3 рази. На підставі аналізу та узагальнення отриманих результатів встановлено взаємозв’язок між показниками СРБ, ЛПНЩ, ФГ та ризику тромбоембологенності бляшки.
Наявність стенозу СА у хворих на ІХС, хронічну ішемію нижніх кінцівок, які потребують хірургічного лікування під загальним знеболенням, розроблено етапність лікування. Першим етапом при стабільному стані пацієнта або симультанно при високому ризику ІМ необхідно проводити КЕЕ.
Ключові слова: стеноз сонних артерій, мультифокальний атеросклероз, ішемічний інсульт, ішемія нижніх кінцівок.
