Об'єкт: процес формування стратегічних векторів управління життєзабезпечення діяльності промислових підприємств. Мета: обґрунтування та розробка теоретичних, методологічних та практичних засад щодо формування стратегічних векторів управління життєзабезпечення діяльності промислового підприємства. Методи дослідження: метод узагальнення наукового досвіду та термінологічного аналізу, системний підхід, аналізу і синтезу, індукції та дедукції, статистичний метод обробки даних, метод групування, системного аналізу, економіко-математичне моделювання, експертний метод, абстрактно-логічний, метод порівняння та логічного узагальнення, морфологічний аналіз. Запропоновано: вперше: розроблено методологічний підхід до визначення оптимального інтервалу багатономенклатурного замовлення, який ґрунтується на асимптотичному підході моделювання змін внутрішнього середовища з метою врахування особливостей попиту на продукцію, що дозволяє визначити оптимальний період між замовленнями для багатономенклатурної поставки та знизити логістичні витрати підприємства; запропоновано методологічний підхід до комплексної оцінки життєзабезпечення діяльності підприємства з урахуванням факторів виробництва, а саме капітал, праця, земля, підприємливість та інформаційна забезпеченість; запропоновано методологічний підхід до оцінки життєзабезпечення діяльності підприємства за рахунок класифікації на товари-стимулятори (S – stimulant) життєзабезпечення діяльності підприємства і товари-дестимулятори (D – destimulant) та ті, що можна віднести до проміжної групи – це товари-інерти (І – inertia); удосконалено: сутність поняття життєзабезпечення діяльності підприємства; інноваційну модель управління життєзабезпечення діяльності підприємства, яка передбачає врахування інноваційної активності та інноваційного потенціалу підприємства з метою формування продуктової, ринкової, організаційно-інноваційної стратегій задля забезпечення оптимальної ефективності інноваційної діяльності; методичний підхід до визначення прийнятного варіанту ритейлу з потенційних представників, який передбачає використання методу ієрархій Т. Сааті для оптимального вибору управлінського рішення за такими показниками, як: умови ритейла, географічне розташування, імідж ритейлера, автоматизація обліку, умови зберігання, інформаційна забезпеченість, розмір магазину/ площадки; понятійно-категоріальний апарат щодо сутності стратегічного управління життєзабезпечення діяльності підприємства; набуло подальшого розвитку: складові елементи життєзабезпечення діяльності підприємства, які охоплюють усі види функціонування та фактори виробництва (праця, земля, капітал, підприємливість та інформація) з урахуванням їх забезпеченості, що дозволяє підприємству зацікавити покупців в продукції, роботах та послугах і отримати інноваційний, організаційний, економічний, фінансовий, бюджетний, соціальний та екологічний ефекти; комплексна модель життєзабезпечення діяльності підприємства, яка включає фактори зовнішнього макросередовища та фактори внутрішнього середовище з урахуванням основних показників моделі Р. Квінна та Р. Кемерона (фактори виробництва, структурний розвиток, творчий потенціал, розвиток персоналу, конкурентоспроможність тощо), що дозволяє підприємству відтворити економічний, соціальний, фінансовий, бюджетний, інноваційний, ресурсний ефекти; методика оцінки підприємливості, яка враховує, як риси особистості, що засновані на здатності людини досягати запланованих та конкретних цілей в економічній, трудовій, інформаційній, ресурсній та соціальній сферах діяльності за рахунок бажання отримати вигоди на основі своєї ініціативи, діловитості, винахідливості, самостійності, готовності до ризику, креативності та інноваційності так і “обличчя бренду” – яке є якісною характеристикою керівника підприємства; інтегральна модель принципів управління життєзабезпечення діяльності підприємств, що включає два великі блоки: адміністративно-організаційний та організаційно-соціальний. До першого відносять: цілеспрямованості, владні принципи, організаційні принципи, розподіл праці, департаменталізації, ієрархії принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації управління. Другий блок, організаційно-соціальний, складається зі взаємопов’язаних принципів, таких як: врахування потреб та інтересів персоналу, дисципліна, мотивація, справедливість, єдність інтересів персоналу і підприємства, принцип ефективності і оптимальності, ініціативи, гармонійність розвитку персоналу; система заходів формування раціональної системи стратегічних векторів управління життєзабезпечення діяльності підприємства, яка враховує інноваційний потенціал, як основний складовий елемент системи управління підприємством. Сфера використання: промислові підприємства.
