Мета дослідження – проаналізувати інтелектуальний та духовний виміри української православної ієрархії ранньомодерного часу.
Об’єкт дослідження – українська православна ієрархія в контексті духовно-релігійних, культурно-освітніх та суспільно-політичних процесів у ранньомодерній Україні та Російській імперії.
Предмет дослідження – особливості інтелектуального та духовного вимірів української православної ієрархії ранньомодерного часу.
Основні наукові результати дисертаційного дослідження, що мають наукову новизну, є такими:
В роботі на основі комплексного аналізу опублікованих та нововиявлених архівних матеріалів уперше розкрито освітньо-інтелектуальний рівень та духовні цінності українських православних архієреїв ранньомодерного часу.
Встановлено, що освітньо-інтелектуальний рівень українських архієреїв ранньомодерного часу відповідав високим європейським критеріям. Основою формування майбутніх ієрархів як високоосвіченої еліти тогочасного типу послужила система освіти Київської Академії з її особливостями викладання навчальних дисциплін. Інтелектуальному вдосконаленню майбутніх преосвященних сприяло навчання в європейських освітніх закладах, яке налаштовувало на новий тип світогляду. Провідними сферами реалізації інтелектуального потенціалу української церковної еліти до архієрейської хіротонії були педагогічна діяльність і проповідництво. Аналіз бібліотечних реєстрів українських архієреїв переконливо засвідчує, що попри наявність богослужбових книг слов'янською мовою, значну їх масу становили польсько-латиномовні книги переважно західноєвропейських і польських католицьких авторів. Склад бібліотек відображав творчі зацікавлення та потреби їх власників, передусім як письменників та перекладачів.
Розкрито мотивацію обрання майбутніми ієрархами сфери духовного служіння, їх власне бачення свого архієрейського покликання. Здійснена на документальній основі історико-філософська реконструкція духовного світу українських ієрархів окреслила програму їх архіпастирської діяльності та систему ціннісних пріоритетів. Основні світоглядно-філософські орієнтири українських ієрархів базувалися на орієнтації на досконалу особистість і трактувалися ними відповідно до належності до «науково-освітнього» чи «етико-антропософського» світоглядних напрямів. Важливим доробком української церковної еліти було вчення про інтелект,
Визначено, що проповідь була однією із найважливіших сфер реалізації інтелектуального потенціалу української церковної еліти. Українські архієреї створили і розвинули на українських, білоруських і російських теренах школу церковного проповідництва, яка в процесі своєї еволюції виявила головні напрями ораторського мистецтва ранньомодерної доби. Місійна діяльність українських преосвященних як керівників посольств серед народів Сибіру, Поволжя, Камчатки а також Монголії і Китаю носила масштабний характер. Архієреї з київських академістів започаткували місійну справу в Російській імперії, реалізуючи програму Петра наставити в християнську віру і зробити вірнопідданими численні народи колонізованих земель. Українські місіонери діяли в напружених умовах ворожнечі корінного населення, нестачі кадрів і коштів, водночас докладали зусиль для повноцінної діяльності місій, розвитку шкільництва, створювали проекти церковно-просвітницьких центрів для новонавернених народів.
З’ясовано, що у своїй просвітницькій діяльності українські архієреї діяли згідно з стійкими установками, сформованими у Київській Академії. Діяльність українських архієреїв служила чинником консолідації українського народу, яка набирала особливої ваги за недієздатності національної еліти в умовах російського централізму. Визначено, що на теренах духовного служіння у складі ієрархії Російської Православної Церкви від часів Петра І представники української церковної еліти були носіями західної, європейської цивілізації.
Встановлено, що творча спадщина українських православних ієрархів демонструє багатогранність їх інтересів, яка виявилася у різноманітних за обсягом, жанром і тематикою творах. Їх автори у своїх просвітницьких і світоглядних установках виходили далеко поза межі свого духовного стану.
Доведено, що українська православна ієрархія, сформована Київською Академією, стала яскравим феноменом в історії України ранньомодерного часу.
Матеріали дисертації можуть знайти практичне застосування у підготовці посібників, навчальних курсів та спецкурсів, інших наукових і навчально-методичних праць з історії України ранньомодерного часу, історії Православної Церкви, української філософії, різного роду культурологічних досліджень. Положення та висновки роботи стануть в нагоді сучасним церковним діячам у науковій і практичній діяльності, духовному вихованні вірних.
