Степан В. Т. Аліментарно-дистрофічні аспекти патогенезу і профілактики хронічних захворювань нирок

Об'єкт - функціонально-біохімічні порушення нирок при дисбіотичному синдромі і неадекватному харчуванні, антидисбіотична і аліментарна їх профілактика; мета - дослідити роль дисбіотичного синдрому і неадекватного харчування в патогенезі нефропатій та розробити принципи антидисбіотичної й аліментарної профілактики хронічних захворювань нирок; методи - патофізіологічні; біохімічні; фармакологічні; статистичні; результати - досліджено вплив дисбіотичних і аліментарних факторів на стан нирок за умови відтворення експериментальної патології й обґрунтовано доцільність використання поліфункціональних антидисбіотичних засобів для їх профілактики та лікування; на підставі експериментальних досліджень виявлено дисбіотичний механізм розвитку запально-дистрофічних процесів у нирках і запропоновано використовувати поліфункціональні антидисбіотичні препарати, високоолеїнові жири й препарат ω-3 ПНЖК для їх профілактики і лікування; виявлено найбільш високу антилізоцимну активність ЛПС, який перевищує дію інших патогенів у сотні й тисячі разів; високожирове харчування з використанням високопальмітинових жирів викликають у нирках зниження активності лізоциму, підвищення активності еластази й уреази, ступеня дисбіозу; обґрунтовано доцільність використання в харчуванні високоолеїнових жирів; встановлено нефротоксичну дію термопероксидної соняшникової олії, що призводить до розвитку дисбіозу і запалення; розроблено експериментальну модель авітамінозу F шляхом використання спеціальної дієти з умістом кокосової олії; розроблено препарат з умістом усіх есенціальних поліненасичених жирних кислот, стабілізованих сумішшю жиророзчинних антиоксидантів (α-токоферолу і β-каротину) на основі високоолеїнової соняшникової олії ‒ «Ліпосан-форте»; обґрунтовано доцільність використання різних за складом поліфункціональних антидисбіотичних засобів для профілактики і лікування різних за генезом нефропатій; рекомендовано використовувати для визначення патогенної дії різних нефротоксикантів такі біохімічні показники тканин нирок: активність лізоциму, активність еластази і вміст МДА, активність уреази; для визначення стану дисбіозу в нирках рекомендовано використовувати ферментативний метод за співвідношенням відносної активності уреази і лізоциму.