Вервега Б. М. Особливості розвитку гострого поширеного перитоніту на тлі цукрового діабету та їх фармакокорекція

Об'єкт - механізми розвитку гострого поширеного перитоніту за умов стрептозотоциніндукованого цукрового діабету та його корекція препаратом «Армадін»; мета - з’ясувати механізми розвитку гострого поширеного перитоніту на тлі стрептозотоциніндукованого цукрового діабету та оцінити лікувальний вплив препарату «Армадін» на формування метаболічних порушень при даній поєднаній патології; методи - - експериментальні, біохімічні; імунологічні; імуноферментні; гістологічні; мікробіологічні; математичні; результати - встановлено послідовну активацію процесів вільнорадикального окиснення ліпідів і протеїнів на фоні пригнічення показників активності антиоксидантної системи, наростання вираженості синдрому ендогенної інтоксикації, порушення антитоксичної та протеїнсинтезувальної функції печінки залежно від стадії перитоніту за умови супутнього стрептозотоциніндукованого цукрового діабету; вперше проведено дослідження мікробіома тонкого кишківника та встановлено, що прогресування запального процесу очеревини на тлі гіперглікемії супроводжується збільшенням асоціацій мікроорганізмів, серед яких домінують Enterobacter aerogenes, Bacteroides spp. та гриби роду Candida водночас зі зменшенням кількості Escherichia coli порівняно із тваринами із гострим поширеним перитонітом без супутньої патології; використання моніторингу хронологічної динаміки морфологічних змін структур органів при гострому запаленні очеревини на тлі стрептозотоциніндукованого цукрового діабету дозволило виявити особливості розвитку поліорганної недостатності, яка детермінована запально-дистрофічними та дегенеративно-некротичними змінами легень, серця, кишківника, печінки, нирок та селезінки; доведено, що застосування препарату «Армадін» (етилметилгідроксипіридину сукцинат) при експериментальному гострому поширеному перитоніті в поєднанні із цукровим діабетом сприяє суттєвому зниженню процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та протеїнів, відновленню функціональної активності ферментативної та неферментативної ланок антиоксидантної системи, зменшенню вираженості синдрому ендогенної інтоксикації, позитивно впливає на активність печінкових трансаміназ та протеїнсинтезувальну функцію печінки.