Ракочі В. О. Інструментальний концерт XVII–XVIII століть: ґенеза, класифікація, оркестр

Дисертацію присвячено процесам еволюції жанру інструментального кон- церту XVII–XVIII століть, яку висвітлено у взаємодії з процесами трансформа- цій оркестру. Понад три століття інструментальний концерт зберігає статус од- ного з провідних жанрів європейського музичного мистецтва, віддзеркалюючи зростаючі потреби суспільства у комунікації і запит на яскраву творчу особис- тість — соліста — у його суперництві та взаємодії з оркестром. У роботі увагу зосереджено на нерозривності зв’язків між концертом як жанром, у якому кон- секвентно втілювалась ідея незалежного від сценічної дії композиторського за- думу, та оркестром — музичною інституцією, що уможливила реалізацію кон- церту на практиці. Обидва процеси постійно корелювали між собою і стали по- тужними перманентними каталізаторами взаємозумовлених трансформацій. У дисертації обґрунтовано безперервність і багаторівневість їх взаємовпливів, про- стежено етапність змін, втілену в основних моделях інструментального концерту XVII–XVIII століть. Здійснено класифікацію різновидів жанру концерту з позиції відношень між солістом (солістами) та оркестром, термінологічні визначення концертів пов’язано зі стильовою добою, уведено в науковий обіг понад 300 праць зарубіжних дослідників і кілька десятків інструментальних концертів менш ві- домих композиторів, які, однак, справили значний вплив на еволюцію жанру. Наголошено на тому, що висвітлення процесу формування і розвитку оркестру спричинило переосмис- лення ґенези, еволюції та підходів до класифікації інструментального концерту XVII–XVIIІ століття. Пов’язаність етапів перевтілення концертності з проце- сами модифікацій оркестру, їх багаторівневий і безперервний взаємовплив та ак- центування важливості оркестру для розвитку культури і мистецтва дали змогу сформулювати теорію кореляції еволюційної співдії інструментального концерту й оркестру: Еволюція інструментального концерту корелюється із становленням і розвитком оркестру, обидва процеси є потужними перманентними каталізато- рами взаємних трансформацій.