Мироненко В. П. Методологічні основи оптимізації архітектурного середовища

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора наук

Державний реєстраційний номер

0599U000497

Здобувач

Спеціальність

  • 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

19-10-1999

Спеціалізована вчена рада

Д 64.056.02

Харківський національний університет будівництва та архітектури

Анотація

Глобальним об'єктом диссертаційного дослідження є ергономічна система "людина (населення ) - середовище". Локальним об'єктом дослідження - предметно-просторове середовище життєдіяльності людини. Мета диссертаційного дослідження - обгрунтування і розробка методів і засобів формування оптимального рівня ергономічних властивостей предметно-просторового середовища життєдіяльності людини. Методи дослідження, що використовуются в работі, засновані на сучасній методології загальної теорії систем (ЗТС), підходів, таких як: метод сходження від абстрактного до конкретного, що дозволяє обєднувати приватні і односторонні складові об'єкту, що досліджується в єдину, цілісну характеристику. Методологія системного і середовищного підходів, теорія діяльності, дозволили отримати достовірні результати при розв'язанні задач дисертаційного дослідження. Теоретична та практична значущість результатів проведенного дослідження полягає в розробці нових методологічних основ ергономічного проектування простору архітектурного середовища життєдіяльності люди, які базуються на підставі системних методів дослідження. Сформульовані передумови для підготовки нормативної бази архітектурного проектування. Застосування методів ергономічного проектування архітектурного середовіща сприяє ефективній діяльності з оптимізації умов життєдіяльності людини за допомогою підвищення наукової обгрунтованності архітектурних рішень, що приймаються. Оформлення великого інформативного масиву ергономічних данних у сувору наукову дисципліну дозволить більш оперативно використати їх при практичній реалізації поставлених завдань. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: - вперше теоретично обгрунтовано концепцію оптимізації архітектурного середовіща життєдіяльності людини ; - розроблено теоретичний каркас нової наукової дисципліни - архітектурної ергономіки ; - розроблена модель цільового ергономічного критерію якості архітектурних об'єктів. Впровадження наукових результатів здійснювалося як в науково-дослідній роботі, проектних пропозиціях, так і в учбовому процесі у вигляді лекційного курсу по "Основам архітектурної ергономіки", прочитаного у Полтавському технічному университеті і в ХДТУБА. Основні результати дослідження і проектні пропозиції призначені для їх практичного використання у реальному проектуванні, з метою вдосконалення функціонально-планувальних рішень, формування нових якісних умов життєдіяльності населення.

Схожі дисертації