У роботі розглядаються питання категоріального апарату, ступінь наукової розробки проблеми розуміння значення поняття публічне управління з урахуванням міжнародно-правових аспектів, проаналізовані основні нормативно-правові акти України, спрямовані на реформування системи публічного управління з урахуванням основних норм міжнародно-правових документів, здійснено аналіз сучасних проблем розвитку публічного управління, виокремленні інноваційні моделі публічного управління.
Автором здійснено систематизація підходів до понятійно-категоріального апарату дослідження. Звернуто увагу на те, що поняття «публічне управління» доволі часто замінюють поняттями «державне управління» або «публічне адміністрування», однак дані поняття не дорівнюють одна одній. Державне управління вужче, ніж поняття публічне управління, в свою чергу публічне адміністрування є основний склад соціального управління. центральними й головними компонентами задля державного управління постає держава та її влада, а задля публічного адміністрування – суспільство й публічна влада.
Проаналізовані підходи до реформування системи публічного управління. Проведений аналіз дає підстави зазначити, що у світовій практиці система публічного управління постійно розвивається та удосконалюється. Основними моделями розвитку публічного управління є: по-перше, New Public Management, яка спрямована на ефективність використання фінансових ресурсів держави та забезпечення сервісного адміністрування, що спрямоване на якісне забезпечення надання адміністративних послуг населенню; по-друге, Good Governance, яка характеризується: участю громадян в управлінні; верховенством закону; прозорістю системи управління; чутливістю до потреб громадян; орієнтацією на згоду; справедливістю; результативністю і дієвістю; підзвітністю громадськості; стратегічним баченням перспектив; по-третє, електронне врядування, яке спрямоване на реалізацію комплексного та індивідуального підходу до надання управлінських послуг користувачам з унеможливленням впливу людського фактору через контакт із державними службовцями; по-четверте, концепція, заснована на ідеї сервісної моделі управління.
Виокремлено наступні проблеми публічного управління, зокрема:
по-перше, відсутність нормативно-правового регулювання поняття «публічне управління», як єдиної системи функціонування державного управління та місцевого самоврядування, а також органів влади, державних та комунальних підприємств, установ, організацій;
по-друге, відсутність системності реформування та розвитку публічного управління;
по-третє, відсутність дієвого корпусу публічної служби, яка не врегульована к інституція. Саме публічна служба є основою ефективних реформ системи публічного управління;
по-четверте, відсутність системного, комплексного механізму запровадження децентралізації в Україні;
по-п‘яте, фрагментарність реформування публічного управління, яка пов‘язана з постійними змінами політичного курсу країни;
по-шосте, відсутність правонаступництва та послідовності реалізації реформування в системі публічного управління. Це негативно впливає на це реформи, які це не були повністю реалізовані, оскільки це є проблеми у забезпечені розвитку певної галузі в даному означеному напрямку.
Виокремлено основні складові розвитку системи публічного управління в межах інноваційних концепції «New Public Management» в Україні:
1) оновлення публічної служби як основи формування ефективної системи публічного управління;
2) децентралізація;
3) розвиток територій;
4) адміністративна реформа, яка спрямована на мінімізацію системи органів державної влади та наближення системи управління до населення;
5) формування громадянського суспільства;
6) моніторинг ефективності розвитку публічного управління;
7) формування електронного врядування з метою ефективності надання адміністративних послуг, скорочення адміністративних процедур, зменшення проявів корупції;
8) економічна ефективність системи публічного управління.
