Мозкові інсульти є основною проблемою сучасної ангіоневрології. Вони посідають провідні місця серед хвороб з високими показниками поширеності, захворюваності, інвалідизації та смертності. Особливий інтерес викликають повторні мозкові катастрофи, а саме, повторні ішемічні інсульти, які складають, за даними різних авторів, від 5 до 31% всіх судинних захворювань головного мозку. Мало вивченими залишаються особливості неврологічних порушень, а також дані про поширеність, структуру і динаміку когнітивних порушень у хворих в гострому періоді захворювання. Потребують подальшого удосконалення лікувально-діагностичні заходи у хворих, які перенесли повторний інсульт.
Дисертаційна робота присвячена удосконаленню лікувально-діагностичних заходів у хворих на повторний мозковий ішемічний півкульовий інсульт (ПМІПІ) шляхом виявлення клініко-параклінічних та нейропсихологічних особливостей, прогнозування вітального та функціонального виходу та оптимізації лікування гострого періоду захворювання.
Для досягнення мети використані такі методи дослідження: клініко-неврологічне та нейропсихологічне обстеження з використанням міжнародних клінічних шкал, інструментальні: комп'ютерна томографія головного мозку (КТ), комп'ютерна електроенцефалографія (ЕЕГ) з топоселективним картуванням та спектральним аналізом біоелектричної активності головного мозку, дуплексне сканування екстра- та інтракраніальних судин, лабораторні та статистичні.
Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 180 хворих на мозковий ішемічний півкульовий інсульт (МІПІ). Основну групу спостереження склали 136 хворих на ПМІПІ (71 чоловік і 65 жінок), віком 74 (65;78) років. Групу порівняння склали 44 пацієнти з МІПІ, що виник вперше, з них 27 чоловіків і 17 жінок, віком 68 (59;75) років.
Встановлено, що у пацієнтів з ПМІПІ у всі контрольні дати дослідження був більш виражений неврологічний дефіцит, ніж у пацієнтів з МІПІ, який виник вперше, що підтверджувалося достовірно вищими балами за NIHSS на 1-3 добу (12 (10;13) проти 7 (5;10), р<0,05) та на 10-13 добу (8 (7;11) проти 4,5 (2,0;8,0), р<0,05), зокрема, виявлено, що бали за NIHSS при ураженні контралатерального каротидного басейну (КЛКБ) перевищували такі показники хворих на ПМІПІ в іпсилатеральному каротидному басейні (ІЛКБ) на 25 % (12,0 (9,0;13,5) проти 9,0 (7,0;12,5), р,<0,05) в дебюті захворювання та на 27,8 % (9 (7;13) проти 6,5 (4,0;9,5), р<0,05) – на 10-13 добу.
Аналізуючи ступінь інвалідизації хворих, виявлено, у пацієнтів з ПМІПІ в КЛКБ значення балів за mRS виявилися максимальними і склали 4,0 (3,5;4,0), що на 25 % перевищувало такі показники хворих на ПМІПІ в ІЛКБ (4 (3;4) бали проти 3 (3;4), p <0,05).
Встановлено, що у хворих на ПМІПІ в кірково-підкіркових відділах головного мозку, рівень неврологічного дефіциту, який визначався балом за NIHSS в перші 72 години від дебюту захворювання мав найбільший зв’язок з об’ємом вогнища ураження (r = + 0,67, p <0,05), балом за mRS (r = + 0,57, p <0,05), об’єм вогнища ураження - з балом за mRS (r = + 0,54; p <0,05), зсувом прозорої перетинки (r = + 0,50, p <0,05). Серед пацієнтів з ПМІПІ в підкіркових відділах головного мозку в дебюті захворювання найбільш виражений зв’язок виявлений між балом за NIHSS і об’ємом вогнища ураження (r = + 0,70, p <0,05), балом за mRS (r = + 0,59, p <0,05), зсувом прозорої перетинки (r = + 0,55, p <0,05), зсувом епіфізу (r = + 0,59, p <0,05); між об’ємом вогнища ураження і зсувом прозорої перетинки (r = + 0,59, p <0,05), зсувом епіфізу (r = + 0,52, p <0,05), балом за mRS (r = + 0,51, p <0,05).
