Дослідження присвячене вирішенню актуальної задачі сучасної діабетології – удосконаленню алгоритму ведення пацієнтів з хронічною хворобою нирок при латентному автоімунному діабеті дорослих.
Шляхом комплексного клінічного обстеження встановлено особливості дебюту і перебігу хронічної хвороби нирок при латентному автоімунному діабеті дорослих залежно від фенотипу, стадії хронічної хвороби нирок, ступеня альбумінурії та причини хронічної хвороби нирок, а також у порівнянні з класичними типами цукрового діабету.
Доведена залежність перебігу хронічної хвороби нирок від показників діабетасоційованих автоімунних порушень за латентного автоімунного діабету дорослих. У пацієнтів з хронічною хворобою нирок на тлі LADA-діабету титри острівцевих антитіл є високими, особливо при фенотипі LADA1, але антитіла до декарбоксилази глутамінової кислоти – нижчими, ніж при класичному цукровому діабеті 1-го типу (р<0,001), що вказує на менший ступінь діабетасоційованого автоімунітету у цієї категорії пацієнтів. Зростання концентрації діабетасоційованих маркерів автоімунітету при хронічній хворобі нирок на тлі LADA-діабету асоціюється зі зниженням швидкості клубочкової фільтрації (r=-0,327; р<0,05).
Встановлено, що ступінь дисліпідемії у осіб з латентним автоімунним діабетом дорослих є найбільшим при LADA2 та категорії альбумінурії А3 і посідає проміжне положення між класичними типами цукрового діабету. При цьому зростання вмісту холестеролу ліпопротеїнів низької густини та індексу атерогенності асоціюється із зниженням швидкості клубочкової фільтрації (r=-0,428 та r=-0,324 відповідно; р<0,05), а вищі рівні холестеролу ліпопротеїнів високої густини – навпаки, із покращенням функції нирок та меншим ступенем альбумінурії (r=0,403; р<0,05), особливо при LADA2. В осіб з хронічним пієлонефритом та латентним автоімунним діабетом дорослих зниження фільтраційної здатності нирок асоціюється зі зростанням фракції холестеролу ліпопротеїнів низької густини (ШКФCKD EPI CysC (r=-0,560; р<0,05)).
Вперше доведене значення дефіциту холекальциферолу у формуванні ниркових порушень у пацієнтів з латентним автоімунним діабетом дорослих. Хронічна хвороба нирок на тлі LADA-діабету супроводжується недостатнім забезпеченням холекальциферолом (недостатність у 33,3%, дефіцит – у 47,2% пацієнтів) незалежно від фенотипу захворювання та стадії хронічної хвороби нирок із найнижчим рівнем у разі явної протеїнурії. Низький вміст холекальциферолу асоціюється із вищими показниками альбумінурії та альбумін-креатинінового співвідношення (r= 0,431 та r= 0,414 відповідно; р<0,05), при фенотипі LADA2 – із зростанням цистатину С (r= 0,578; р<0,05) та зниженням фільтраційної функції нирок (ШКФCKD EPI cysC (r=0,578; р<0,05)).
Запропоновано алгоритм менеджменту хронічної хвороби нирок у пацієнтів з латентним автоімунним діабетом дорослих, який включає оцінку чинників ризику, скринінг, діагностику, лікування та подальший моніторинг.
Таким чином, дослідження частоти розвитку, клінічно-діагностичних особливостей хронічної хвороби нирок на тлі LADA-діабету порівняно з класичними типами цукрового діабету залежно від антропометричних параметрів, показників вуглеводного та ліпідного обмінів, інсулінорезистентності, β клітинної функції, маркерів автоімунного діабету, статусу холекальциферолу разом з аналізом даних літератури дозволили встановити чинники ризику, механізми розвитку і прогресування ренальних порушень при LADA-діабеті та удосконалити алгоритм ведення пацієнтів з хронічною хворобою нирок при цьому різновиді діабету.
