У дисертації здійснено комплексне дослідження адміністративно-правових основ взаємодії Національної поліції України з громадськістю в правоохоронній діяльності. Визначено, що поняття та сутність взаємодії досліджується вченими різних наукових сфер: юриспруденції, філософії, психології, соціології та відповідно має ряд різних за своєю сутністю визначень. Визначено, що невід’ємною складовою взаємодії Національної поліції з громадськістю в правоохоронній діяльності є комунікація – процес обміну інформацією між двома або більше суб’єктами, що забезпечує ефективне виконання завдань органами поліції та сприяє підвищенню рівня довіри населення до неї.
Звернуто увагу на те, що законодавство не містить чіткого визначення поняття взаємодії чи взаємодії в правоохоронній сфері або діяльності, тому запропоновано визначати взаємодію Національної поліції України з громадськістю в правоохоронній діяльності як соціально обумовлену, узгоджену діяльність, яка виражена у співпраці між суб’єктами взаємодії з використанням відповідних форм і методів для досягнення спільної мети.
Досліджено нормативно-правові джерела, якими врегульовано питання взаємодії Національної поліції з громадськістю в Україні.
Класифікацію нормативно-правових актів, якими урегульовано взаємодію Національної поліції України та громадськості в Україні, здійснено за такими критеріями: за змістом та за їхньою юридичною силою.
Розглянуто особливості залучення представників громадськості до правоохоронної діяльності поліції.
Визначено етапи залучення представників громадськості до взаємодії в правоохоронній діяльності: організаційний (підготовчий) (вивчення кандидатів до взаємодії, робота з кандидатами щодо встановлення психологічного контакту); безпосередній (виконання завдань разом із представниками громадськості, або самостійно представниками громадськості); заключний (підведення підсумків взаємодії; надання винагород; компенсація збитків). Кожний етап має відповідну процедуру, що сприяє створенню відповідних умов до залучення до взаємодії представника громадськості. Підкреслено, що одними з важливих чинників розвитку взаємодії між поліцією і населенням на основі співробітництва мають бути формування необхідної мотивації в громадян до такої діяльності та підвищення рівня суспільної, соціально-правової активності громадян.
Розглянуто напрями й особливості основних форм взаємодії населення та Національної поліції України. Зауважено, що на сучасному етапі розвитку держави працівники поліції використовують нові форми взаємодії та залучення громадськості до правоохоронної діяльності.
Формами взаємодії є зовнішнє вираження спільної правоохоронної діяльності поліцейських і громадськості у сфері охорони публічного порядку і профілактики правопорушень.
Установлено, що законодавство не містить закріплення процесуального статусу та визначення понятого, якого пропонується визначати як фізичну повнолітню, осудну, незацікавлену особу, яка здатна взяти участь у процесуальній дії та своєю присутністю (участю) забезпечити законність виконання таких дій під час адміністративного або кримінального провадження.
Запропоновано таку класифікацію форм взаємодії поліції і громадськості: 1) за кількістю осіб: індивідуальна та групова; 2) за нормативно-правовим закріпленням: взаємодія врегульована нормативно-правовими актами та не врегульована нормативно-правовими актами; 3) за функціональним призначенням: взаємодія, направлена виключно на здійснення профілактичних заходів та пов’язана з безпосереднім здійсненням правоохоронної діяльності.
Розглянуто поняття, особливості, суб’єктів та мету громадського контролю за діяльністю поліції з боку населення. Установлено, що громадський контроль за діяльністю Національної поліції – це цілеспрямована наглядова діяльність громадськості (громадян України, іноземців, громадських організацій, представників установ і підприємств) щодо виконання повноважень органами Національної поліції України, дотримання ними законності, дисципліни, захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства та держави.
З’ясовано, що суб’єктами громадського контролю є громадяни, об’єднання громадян, іноземці, громадські організації, представники установ і підприємств.
Проведено порівняльний аналіз нормативно-правового забезпечення взаємодії громадськості та органів поліції зарубіжних країн (Бельгії, Швеції, Данії, США, Великої Британії, Німеччини, Іспанії).
Досвід зарубіжних країн свідчить про можливість та необхідність широкого залучення громадськості до правоохоронної діяльності, з використанням різних форм та методів, які вже пройшли випробування і можуть бути застосовані в Україні з урахуванням сучасних реалій.
Визначено правовий та організаційний напрями вдосконалення взаємодії Національної поліції України з громадськістю в правоохоронній діяльності.
