У розділі 1 з’ясовано стан дослідження погрози у кримінально-правовій доктрині. Аналіз показав, що це питання не зазнавало нестачі уваги з боку дослідників, проте наявні напрацювання показують численні дискусійні позиції щодо: співвідношення понять погроза та загроза, виявлення наміру вчинити злочин, готування до злочину та замаху на злочин, примусу, насильства, шантажу; об’єкта, потерпілого від погрози; змісту погрози; кримінально-правових наслідків; можливого часу реалізації погрози; залякування, реальності, дійсності як ознак погрози тощо. Окрім цього, чимало недостатньо досліджених питань, як от: кримінально-правове значення законодавчих конструкцій в частині вказівки на суб’єкта, якому адресується погроза (адресата), та суб’єкта, якого стосується зміст погрози (потерпілий від погрози); кримінально-правової оцінки випадків, коли віддалена (похідна) мета погрози є суспільно прийнятна чи навіть суспільно корисна; система норм про погрозу тощо.
У розділ 2 проаналізовано зміст та обсяг поняття погрози у кримінальному праві України. Запропоновано поняття погрози у кримінальному праві як суспільно небезпечної дії, яка полягає у передачі від одного суб’єкта до іншого (необов’язково кінцевого потерпілого) вербальним чи невербальним способом інформації з обіцянкою (дійсною або удаваною) заподіяти у майбутньому конкретну визначену кримінальним законом шкоду охоронюваним законом суспільним відносинам з метою залякування, якщо були достатні підстави допускати можливість реалізації такої обіцянки.
У розділі 3 норми КК України про склади злочинів, ознакою яких є погроза, систематизовано на: норми про погрози як самостійні склади злочинів, тобто такі, в яких погроза виступає як суспільно небезпечне діяння серед ознак складу певного злочину (загальні та спеціальні норми); норми, в яких погроза виступає способом вчинення злочину, способом примусу (спеціальні норми); норми, в яких погроза є кваліфікуючою ознакою складу злочину, який утворений власне шляхом додавання такої ознаки до простого складу злочину (норми про частину і ціле).
Визначено типові законодавчі помилки, які руйнують систему норм про склади злочинів, ознакою яких є відповідні погрози: нерівність охорони загальних та спеціальних потерпілих; неуніфіковані термінологічні вказівки на зміст способу заподіяння шкоди власності при погрозах, а також на погрозу розголошення відомостей; неоднакові мовні формулювання складів злочинів про погрози тощо.
