Об’єктом історіографічного узагальнення є основні групи історіографічних джерел з історії реформ фінансової системи, накопичених як у дорадянський, радянський, так і сучасний історіографічні періоди. Предметом дослідження є процес формування й примноження наукових знань про реформи фінансової системи, що відбувалися у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. в Російській імперії. Мета роботи: здійснити комплексний аналіз основних періодів, особливостей і тенденцій розвитку наукових праць, присвячених реформуванню фінансової системи Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Результати дослідження: у дисертації узагальнено процес формування історичних знань про розроблення й обговорення, особливості практики реалізації та наслідки для суспільства реформ фінансової системи другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у Російській імперії. Це узагальнююче історіографічне дослідження секторів банківського і кредитного, бюджетного, касового та фінансового контролю, грошового сектору, як невід’ємних складників фінансової системи.
Обґрунтовано новий підхід до сприйняття реформ, згідно якого, їх не варто спрощено визначати лише початком 1860-х рр., адже тоді їх лише започаткували, а тривали вони аж до початку ХХ ст. Доведено, що звужений підхід до сприйняття реформ фінансової системи, запроваджений радянськими істориками, як то орієнтація на одну ключову дату «фінансова реформа 1860 р.» (відштовхуючись лише від банківської), став на заваді всебічному дослідженню та системному і комплексному підходу, не сприяв глибшому вивченню реформаційних заходів, які стосувалися фінансової системи в Російській імперії у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. загалом. Окремо визначені складники кожної із ключових реформ фінансової системи. Показано, що реформи фінансової системи другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у Російської імперії досить повноцінно висвітлені протягом трьох історичних періодів: дорадянського (друга половина ХІХ ст.–1921 р.), радянського (1920-і–1980-і роки) та сучасного (від початку 1990-х рр. і до сьогодні). Доведено, що історична періодизація та історіографічна не збігаються, адже історіографічна як обмежена, так і водночас спричинена появою праць, присвячених тій чи тій тематиці. Розглянуто найновіші різноманітні джерела, які ще не підлягали історіографічному аналізу і синтезу, розкрито їхнє значення для переосмислення оцінок окреслених реформ. У дисертації виокремлено питання, перспектива розроблення яких дослідниками може бути продуктивною. Сфера використання: результати цього дослідження можуть бути використані при підготовці узагальнюючих студій з розвитку історіографії, при розробленні лекційних, практичних занять зі спецкурсів як з історії України, так і Російської імперії для студентів закладів вищої освіти, учнів середньо освітніх навчальних закладів.
