У роботі здійснено системний аналіз ролі Національної поліції України у формуванні безпечного середовища для життєдіяльності населення через вирішення низки теоретико-правових та практично-прикладних задач, обумовлених недосконалістю доктринального та нормативно-правового вимірів ідентифікації предмету дисертаційного дослідження.
Зазначено, що в умовах становлення України в якості правової держави, функціонування усіх елементів державного механізму у тій чи іншій мірі скеровано на забезпечення публічної безпеки у контексті реалізації профільної компетенції владних інститутів. Ключову роль у практичному забезпеченні режиму публічної безпеки, відіграє діяльність саме правоохоронних органів, у призмі яких Національній поліції відведено особливо важливу місію – здійснення превентивних та правозастосовних заходів щодо практичного дотримання режиму правомірності перебігу суспільних відносин на базовому рівні соціальної стратифікації.
За результатами узагальнення національного законодавства України, наукових досліджень, які стосуються окремих питань діяльності Національної поліції України, встановлена відсутність системного підходу до вирішення низки фундаментальних питань, що істотно нівелює ефективність провадження практичної діяльності даним правоохоронним інститутом.
Узагальнення спеціальних наукових досліджень продемонструвало відсутність гомогенної концепції ідентифікації небезпек життєдіяльності населення, наслідком чого, було структуровано модель типових небезпек, виникнення яких обумовлена соціальними процесами різної етіології.
Визначено, що роль Національної поліції у забезпеченні публічної безпеки є фундаментальною з огляду на інтегративність компетенції даної системи органів публічної влади та асиміляцію її діяльності у середовищі потенційної генерації загроз когерентному функціонуванню публічної безпеки як соціально-правовій характеристиці сучасного суспільства.
Обґрунтовано, що формуванню безпечного середовища сприятимуть наступні заходи, віднесені до компетенції органів системи МВС України: забезпечення практичного здійснення фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі; налагодження моделі партнерства з соціальними суб’єктами, що сприятиме позаштатному залученню інститутів громадянського суспільства до реалізації правоохоронної функції; розширення сфери застосування заходів поліцейського піклування та посилення сервісної концепції діяльності Національної поліції України; практичне здійснення інформаційно-підготовчих та навчальних заходів з населенням щодо мінімізації потенційних ризиків для життя та здоров’я громадян на випадок надзвичайних ситуацій; сприяння в удосконаленню системи інформування населення про надзвичайні ситуації та відновлення інфраструктури цивільного захисту.
Відзначено, що існуючі зміни в українському суспільстві як в економічній так і політичній сфері чинять вплив на алгоритм формування нових взаємин на процес формування сучасних відносин поміж державою, її інституціями та громадянським суспільством. Вказано, що повсякчасна взаємодія влади та суспільства є запорукою політичної стабільності та розвитку кожної держави, позаяк існуючі проблеми розвитку української державності неможливо вирішити без підтримки суспільства. Це стосується й такого державного інституту як Національна поліція України.
З’ясовано, що забезпечення режиму законності, підтримання публічної безпеки та сприяння у формуванні безпечного середовища, з огляду на наведені змістовні ознаки та експлікацію цілей стратегічного розвитку МВС України, безперечно слід визначити в якості пріоритетних завдань, які ставляться перед правоохоронними органами.
