У дисертаційній роботі розроблено теоретичні основи створення та розвитку інжинірингових шкіл (ІШ) у контексті формування національної інноваційної системи (НІС). Враховуючи природу інновацій і особливості інноваційної моделі економіки, удосконалено наукові підходи до розуміння сутності та структуризації національних інноваційних систем (НІС), поєднуючи структурний, інституціональний, комунікаційний, соціальний, просторовий аспекти дослідження. НІС представлена як комплекс інститутів та взаємодій учасників інноваційних процесів (університети, науково-дослідні інститути, великий, середній і малий бізнес, установи інноваційної інфраструктури), а також інноваційних кластерів, професійних спільнот, інноваційних та підприємницьких мереж. На основі цього відзначено еволюцію системного підходу до інтенсифікації інновацій у бік створення цілісної екосистеми підтримки інноваційного підприємництва, що дає можливість прискорити інноваційний розвиток економіки.
Обґрунтовано, що установи інноваційної інфраструктури формують «ядро» НІС і забезпечують інтеграцію науки, освіти та інноваційного підприємництва, що створює її особливе структурне значення. Враховуючи різноманітність елементів інноваційної інфраструктури, удосконалено класифікацію її елементів, враховуючи ряд нових критеріїв (за видами підтримки, суб’єктами створення і джерелами фінансування в умовах національного та міждержавного партнерства, цілями і особливостями процесного аспекту реалізації), що дозволяє здійснювати якісну оцінку та розробляти цілі розвитку такої інфраструктури.
Досліджуючи детермінанти ефективності сучасних НІС, відзначено первинне значення розвиненого наукового сектору і системи освіти, які доповнені та інтегровані інноваційною інфраструктурою, що має інституціональний, організаційний, структурний, комунікаційний та інші аспекти реалізації. Обґрунтовано підвищення значущості освіти у формуванні та функціонуванні НІС, зокрема розкрито різноманітну роль сучасних університетів у інноваційному секторі.
На основі оцінки недоліків сучасної системи освіти, розуміння її нової проблематики, що виникає через більш тісну взаємодію з інноваційним сектором, обґрунтовано необхідність та запропоновано концепцію інжинірингових шкіл (ІШ) як нового виду освітніх установ у межах інноваційної інфраструктури країни. ІШ покликані відтворити автентичну – проектно-діяльнісну – модель навчання у вищій школі з акцентуацією на проектуванні та розробці інновацій, залучаючи студентів до практичної діяльності у межах реальних інноваційних проектів.
Роз’яснено засади інкубації нового бізнесу на базі ІШ, що виникає у процесі реалізації інноваційних проектів, а також їх бізнес-модель підтримки проектів, починаючи із ранніх стадій і до виходу підприємств на рівень стабільного прибуткового функціонування. У зв’язку з цим, визначено нові підходи до інвестування у розробку інновацій, починаючи з наукових досліджень і розробок та підготовки фахівців. Зроблено висновок, що концепція ІШ за своєю специфікою відповідає потребам створення великих інновацій, включно з професійною підготовкою фахівців.
Досліджено процеси і визначено проблеми (політичні, інституціональні, соціальні, загальноекономічні, організаційні, інформаційні) формування НІС в Україні, зокрема показано негативні тенденції у розвитку наукового сектору і системи освіти, низький рівень інноваційної активності в економіці, а також недоліки інноваційної інфраструктури.
