Дисертаційна робота присвячена розв’язанню актуальної наукової задачі, спрямованої на удосконалення теоретико-методичного базису та формування інноваційного організаційно-економічного механізму забезпечення продовольчої безпеки держави.
Інформаційну базу дослідження становили матеріали Державної служби статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, статистичних щорічників, фінансової та статистичної звітності інших державних установ, наукові розробки зарубіжних та вітчизняних учених з визначеної тематики.
У результаті проведеного дослідження, визначено, що для реалізації принципу продовольчої самозабезпеченості регіонів України, слід здійснити такі заходи:
- провести детальний аналіз стану агропромислового комплексу областей України та об’єктивно оцінити ситуацію, що склалася;
- сприяти розвитку фермерства та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОК);
- обґрунтувати провідні критерії продовольчої самозабезпеченості та їхнє ресурсне забезпечення;
- розробити Концепцію корпоративних форм та методів управління АПК;
- прийняти низку законодавчих нормативно-правових актів на державному рівні, що стосуватимуться підтримки садівництва, овочівництва та розвитку малих переробних підприємств;
Запропоновано авторське бачення поняття «продовольче забезпечення населення» – як соціально-економічну категорію, що виражається в здатності держави задовольняти потреби населення в безпечних та високоякісних продовольчих товарах у достатніх обсягах, відповідних раціональним нормам споживання, що дозволяють здійснювати повноцінну і здорову життєдіяльність кожній людині, враховуючи її інтереси, а продовольчу безпеку розглядати, як політико-правову категорію, оскільки її сутність встановлена у міжнародних договорах.
Досліджено критерії та систему показників кількісної оцінки забезпечення населення продовольством за допомогою абсолютних та відносних показників. Визначено забезпечення населення продовольством пов’язані з ефективністю громадського виробництва, рівнем і диференціацією доходів населення та безробіттям.
Досліджено методику визначення індексу продовольчої безпеки країни та модернізовано її за рахунок врахування індикатора доступності продуктів харчування. Врахування індикатору достатності споживання дасть можливість більш повно визначити індекс продовольчої безпеки держави, що дасть можливість опосередковано врахувати при його визначенні раціональні норми споживання продуктів населенням.
Визначено, що держава повинна створити усі необхідні умови, щоб основою сільськогосподарського виробництва за деякий час стали фермерські господарства, за рахунок:
- обмеження щодо кількості землі у власності;
- покращення умов для кредитування, які сприятимуть становленню малих та середніх фермерських господарств;
- особливості оподаткування (зменшення податків для фермерських господарств).
Визачено, що реалізувати довгострокові конкурентні переваги вітчизняного аграрного сектору України можливо шляхом стабільного нарощування врожайності за рахунок використання сучасних технологій органічного виробництва, підвищення продуктивності тварин на основі впровадження інноваційних технологій вирощування в комплексі з державною підтримкою тваринництва.
Досліджено невідповідність норм споживання, встановлених МОЗ, та фактичних їх значень протягом 2015-2022 рр. Визначено, що для забезпечення доступними та якісними продуктами харчування населення України, особливо малозабезпечених верств населення, доцільним є створення програм підтримки населення через застосунок «Дія». Пропонується додати змогу отримання електронних продовольчих карток для малозабезпечених верств населення, які можна було б використовувати лише для придбання продуктів у визначених мережах продуктових магазинів.
Визначено, що у структурі заходів державної політики розвитку продовольчого забезпечення України основне місце має займати податкове стимулювання у сфері переробних галузей АПК, а також формування нормативних засад створення прозорого співробітництва органів державної влади, представників агропродовольчого комплексу, побудованого на засадах рівності партнерів та узгодженості їх інтересів.
