Дисертаційна робота прсвячена вивченню впливу герпесвірусів 4,5,6-го типів та їх асоціацій на ступінь виразності та тривалості клініко-параклінічних проявів інфекційного мононуклеозу у дітей, розробленню алгоритму прогнозування перебігу захворювання та пршуку засобів підвищення ефективності його терапії.
Дослідження проводилось на базі міської клінічної інфекційної лікарні м. Одеси впродовж 2015-2019 рр., 400 дітей віком від 10 міс. до 12-ти років хворих інфекційним мононуклеозом різної етіології та тяжкостіпог були поглиблено обстежені.
В результаті нашого дослідження було встановлено, що одноосібним збудником інфекційного мононуклеозу тільки у 35% хворих був вірус Епштейна-Барр, але найбільш часто у 54% захворювання викликано асоціаціями герпесвірусів. МІКСТ інфекційний мононуклеоз у дітей представлений різним поєднанням герпесвірусів 4-го, 5-го та 6-го типів. Та найбільш часто спостерігалось одночасне інфікування вірусом Епштейна-Барр та цитомегаловірусом у майже 77%. Вивчення захворюваності протягом 5-ти річного періоду виявило, що випадки інфекційного мононуклеозу реєструються протягом цілого року. При цьому найбільша кількість хворих спостерігалось в холодний період року до 16,4%, та в теплий до 8,39%. Що стосується клінічних проявів, то отримані нами дані свідчать, що виразність, тривалість та перебіг клінічних та параклінічних проявів інфекційного мононуклеозу, значною мірою залежить від збудників та їх асоціацій. Показники параклінічного обстеження також залежать від збудників. Для підтвердження ефективності застосування глюкокортикостероїдів у комплексній терапії ми обрали 88 дітей з інфекційним мононуклеозом різної етіології, які отримали за математичною моделлю 30 і більше балів. Контрольну групу склали 38 дітей (дані ретроспективного аналізу історій хвороб) з тяжким перебігом інфекційного мононуклеозу, які не отримували глюкокортикостероїди і також за математичною моделлю отримали 30 і більше балів. Позитивна динаміка в покращенні самопочуття у дітей, в лікуванні яких застосовували глюкокортикостероїди, спостерігалась на 2-3 дні раніше ніж контрольної групи. Також, для підвищення ефективності лікування інфекційного мононуклеозу різної етіології, віку та тяжкості, нами було включено до схеми лікування дітей медичний лікарський засіб рослинного походження гіпорамін, який застосовували згідно інструкції в вікових дозах у дітей від 3-х до 12-ти років. Результати показали, що засіб сприяє зниженню тривалості та виразності основних клінічних симптомів із скороченням їх в середньому на 1,5 – 2 доби. Суттєві показники ефективності комплексної терапії з використанням гіпораміну були виявлені під час оцінки періоду реконвалесценції. Так, було встановлено, що у 20,0% дітей протягом 1 місяця після одужання відмічались ознаки синдрому хронічної втоми у вигляді слабкості, швидкої втомлюваності, потреби денного сну та інших. В той же час, в групі дітей, які отримували гіпорамін під час лікування інфекційного мононуклеозу та після виписки, ознаки хронічної втоми спостерігались лише у 8,33% дітей.
