У дисертаційній роботі удосконалено визначення поняття “біоенергетичні ресурси”, узагальнено та систематизовано класифікацію основних видів біопалива та сфери їх використання. Зважаючи на різноманіття тлумачень і підходів до розуміння альтернативних та відновлювальних енергетичних ресурсів, взято за основу поняття “сталі відновлювальні енергоресурси”, де окрім критерію відновлюваність ще береться до уваги відповідність вимогам сталого розвитку (екологічні наслідки використання, потенціал невичерпності, соціальний ефект).
Удосконалено методологічні засади дослідження формування механізму стимулювання розвитку біоенергетичного напрямку в сільськогосподарських підприємствах шляхом обґрунтування системи принципів, методів та методологічних підходів стимулювання розвитку біоенергетичного напрямку сільськогосподарських підприємств, виокремлення алгоритму дослідження та визначення основних тенденцій публікацій, що стосуються біоенергетики у науково-метричних базах даних.
За результатами соціологічного опитування виявлено, що існує ряд проблем розвитку біоенергетичного напрямку в сільськогосподарських підприємствах та перешкод на шляху до його активного становлення. Загалом працівники сфер, які потенційно пов’язані з ринком біоенергетики, позитивно оцінюють потенціал розвитку галузі. Вони обізнані з основними проблемами й перешкодами і готові до впровадження новацій задля стимулювання розвитку напрямку.
Уточнено методику комплексної оцінки потенціалу розвитку біоенергетичного напрямку на основі відходів рослинництва і тваринництва сільськогосподарських підприємств, а також вирощування енергетичних культур. Для цього удосконалено визначення теоретичного, технічного, енергетичного, економічного та екологічного потенціалів. Методика сфокусована на критерію сталості, який базується на забезпеченні раціонального поєднання розвитку сільськогосподарського сектора зі збереженням природних ресурсів та продовольчої безпеки.
Запропоновано методичний підхід до оцінки перспектив і проблем розвитку біоенергетичного напрямку в сільськогосподарських підприємствах шляхом ранжування сільськогосподарських культур і відходів в залежності від рівня енергетичного потенціалу.
Розвинуто економіко-математичне моделювання прогнозу виробництва біопалива, використовуючи множинні регресійні рівняння та кореляційний аналіз основних показників біоенергетичного сектору, а також тенденцій розвитку інших відновлювальних і традиційних джерел енергії, інфляційних процесів, змін ціни на ринку традиційних джерел енергії та обсягів споживання енергії. За результатами досліджень обґрунтовано стратегічні напрями розвитку біоенергетичної діяльності сільськогосподарських підприємств та “зелену” дорожню карту, яка базується на поєднанні двох додаткових напрямів розвитку: екологічного та енергетичного. Кінцевим результатом має стати створення екологічно чистого та безвідходного сільськогосподарського виробництва, що дозволить Україні стати менш залежною від імпорту енергоресурсів та значно посилить економічну, енергетичну та політичну безпеку.
