Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) в даний час є найбільш поширеною причиною хронічних захворювань печінки в розвинених країнах. Зростання захворюваності НАЖХП пов'язане з глобальною епідемією ожиріння і проявом метаболічних ускладнень, включаючи гіпертонічну хворобу, діабет і дисліпідемію. За рекомендаціями американської асоціації вивчення хвороб печінки (AASLD) та рекомендаціями EASL–EASD–EASO з діагностики та лікування НАЖХП, у діагностиці НАЖХП перевага надається неінвазійним методам, а спосіб лікування визначається індивідуально в залежності від виразності стеатозу і супутніх метаболічних порушень. У той же час невідомо, яку клінічну роль відіграє ендотеліальна ліпаза (ЕЛ) у хворих на НАЖХП на тлі гіпертонічної хвороби (ГХ) та надлишкової маси тіла й подальше визначення лікувальної тактики. Обстежено 80 осіб, з яких 32 чоловіки (53.33%) та 28 жінок (46.66%), які склали основну групу. До 1 групи увійшли 44 пацієнти з НАЖХП на тлі ГХ на надлишкової маси тіла. Групу 2 склали 16 осіб з ГХ І-ІІ стадії без наявності НАЖХП. Розподіл основної групи на підгрупи проводився згідно з наявністю стеатозу печінки. Контрольну групу 0 склали 20 практично здорових осіб. Статистично значущих відмінностей у віці, гендерному представництві та зрості між групами не було. 3 Усім обстеженим було зібрано скарги, анамнезу захворювання та життя, об’єктивне дослідження, визначення антропометричних параметрів (ІМТ, ОТ, ОТ/зріст), вимірювання АТ, ЕКГ, біохімічний аналіз крові з визначенням маркерів порушення функції печінки (АсАТ, АлАТ, загальний білірубін, ЛФ), дослідження порушень обміну вуглеводів (глюкоза крові, інсулін крові, НОМА-ІR, глікований гемоглобін) та ліпідного профілю (холестерин крові загальний, ЛПВЩ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, тригліцериди), визначення рівня ЕЛ в плазмі крові імуноферментним методом. З метою виявлення стеатозу проводилася УЗД-діагностика печінки та індекс NAFLD liver fat score що містить такі показники, як наявність метаболічного синдрому й цукрового діабету 2 типу (ЦД2), рівень сироваткового інсуліну, АСТ і співвідношення АСТ / АЛТ. Оцінка виразності стеатозу проводилася за допомогою індексу Fib-4, який містить такі показники, як АСТ, АЛТ, рівень тромбоцитів. Усі хворі з метою виключення алкогольного генезу НАЖХП проходили анкетування визначення алкогольних юнітів за UK Chief Medical Officers’ Low Risk Drinking Guidelines 2016 – тест, який має міжнародну стандартизацію та дозволяє виявити зловживання алкоголем. Діагноз НАЖХП установлювали згідно з наказом №826 МОЗ України від 06.11.2014 на підставі критеріїв
Американської асоціації з вивчення захворювань печінки (American Association for the Study of Liver Diseases, 2018) та Європейських рекомендацій з діагностики й лікування НАЖХП (2016). Діагноз ГХ встановлювали згідно з наказом №384 МОЗ України від 24.05.2012 р., визначення стадії та ступеня ГХ згідно з клінічними рекомендаціями з артеріальної гіпертензії (2018) Європейського товариства гіпертензії (ESH) та Європейського товариства кардіологів (ESC). Усі пацієнти отримали рекомендації з модифікації дієти та фізичних навантажень. Пацієнти з НАЖХП із виразним стеатозом отримували есенціальні фосфоліпіди в дозі 2 капсули 3 рази на добу впродовж 6 місяців. Через 6 місяців пацієнтам було проведено контроль клініко-біохімічних 4 показників та ендотеліальної ліпази. Хворі на ГХ отримували терапію згідно з клінічним протоколом № 384 МОЗ України. Дослідження було схвалено комісією ХНМУ з біоетики (протокол №7 від 06.11.2019р.). Статистична обробка даних проводилася за допомогою стандартних методів. Доведена достовірна різниця в групах за індесом жиру печінки NAFLD liver fat score (p = 0,002), у якому враховується чутливість до інсуліну. Індекс фіброзу печінки Fib-4 має діагностичні значення при виразному стеатозі (F1- F2 фіброзу за шкалою METAVIR). Збільшення індексу в пацієнтів з ГХ без стеатозу не було значущим, але з підвищеним ІМТ відносно контрольної групи доводить прогностичну роль показника щодо патогенетично можливого виникнення стеатозу в цього контингенту досліджуваних. Установлено, що виразність стеатозу
печінки пов’язана з абдомінальним жировідкладенням. При цьому при збільшенні ІМТ та абдомінального жировідкладення достовірно (р< 0,001) зниження рівня ЕЛ та виразності стеатозу печінки. Доведено, що після корекції відновлюється кореляційний зв’язок між концентраціями ЕЛ та ЛПВЩ.
