Мартинюк В. А. Природні об'єкти та природні ресурси як об'єкти цивільних прав.

У дисертації представлене комплексне дослідження теоретичних і практичних основ правового режиму природних об'єктів та природних ресурсів як об'єктів цивільних прав, сформульовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства України в частині правового регулювання речових та зобов’язальних відносин, об’єктами яких є природні об'єкти та природні ресурси.На основі аналізу категорій «природний об'єкт» та «природний ресурс» обґрунтовується доцільність використання поняття «природні об'єкти та природні ресурси» як єдиного об'єкту цивільних прав. Природні ресурси, позначаючи корисні, споживчі характеристики відповідних частин природного середовища, не існують поза межами цього середовища, його складових – вод, земель, лісів, надр. Природні об’єкти виступають просторовим базисом для природних ресурсів та нерозривно з ними пов’язані.Проаналізовано доктринальну правову літературу та зазначено, що екологічне і цивільне право оперують різними об’єктами, адже на відміну від екологічного права, об’єктом цивільного права можуть бути лише відособлені природні об’єкти, обмежені і чітко визначені в просторі. Дискретністю в повній мірі характеризуються земельні ділянки, водні об’єкти (озера, ставки), лісові ділянки, об’єкти тваринного світу, водні біоресурси. Вони і підпадають під правовий режим об’єктів цивільного права.Визначено авторське поняття «природні об’єкти та природні ресурси як об’єкти цивільних прав» як функціонально і просторово відмежовані, індивідуально визначені, відособлені, юридично ідентифіковані частини чи компоненти навколишнього природного середовища, здатні задовольняти потреби учасників правовідносин, щодо яких можуть виникати цивільні права і обов’язки. Їх ознаками виступають: здатність задовольняти потреби суб’єктів цивільних правовідносин – матеріальні та нематеріальні; дискретність, яка визначається через фізичні (місцезнаходження, розміри, межі) та юридичні (кадастровий облік) ознаки; системність, а саме: інтегрованість правової ідеї про об'єкти прав в систему основних категорій права, а, по-друге, – системний зв'язок з іншими об'єктами; «юридична прив’язка» – нормативно гарантована можливість правового закріплення їх за суб'єктами цивільного права.