У дисертації наведене нове вирішення наукового завдання, що виявляється у теоретико-методологічному обґрунтуванні підходів та розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів публічного управління інклюзивним розвитком України в умовах глобальних трансформацій.
Доведено, що можливості застосування механізмів публічного управління трансформуються під впливом трьох великих груп чинників: об’єктивна дія глобальних мегатрендів, рекомендації ООН щодо досягнення Цілей сталого розвитку, домовленості і процедури інтеграційних угруповань та міждержавні угоди. Внутрішня спроможність використання механізмів публічного управління визначається також впливом трьох груп чинників: рівнем інституційного розвитку, рівнем розвитку людського потенціалу та демографічною ситуацією (включаючи міграційні потоки), рівнем економічного розвитку та промислового потенціалу (зокрема частка країни у світовому ВВП, умови започаткування та ведення бізнесу, боргове навантаження на бюджет). Все це разом створює системне середовище механізмів публічного управління в умовах глобальних трансформацій.
Встановлено, що інклюзивний розвиток країни означає збільшення ступеня участі всіх громадян у процесах удосконалення країни. Надзвичайно органічно до цього концепту підходить саме публічне управління, яке за своєю сутністю є значно ширше, ніж державне управління. Отже, авторське визначення концепту інклюзивний розвиток країни - це такий розвиток, при якому кожна людина, кожен суб’єкт господарської діяльності, кожен регіон активно і рівноправно включено у процеси розвитку країни, водночас задоволення теперішніх потреб суспільства, не стає загрозою для майбутніх поколінь і не відбувається за рахунок майбутніх поколінь. Відповідно, інклюзивний розвиток - це модель розвитку, що заснована на такому типі економічного зростання, який включає в себе основні характеристики збалансованого розвитку та дозволяє відчути результати розвитку кожному члену суспільства, охоплюючи усі сфери життя.
Модель механізмів публічного управління інклюзивним розвитком країни в умовах глобалізаційних змін, передбачає: перехід від класичної консервативної моделі до креативної, такої, що оперативно та інноваційно реагує на зміни у світи та в суспільстві; необхідність приведення різноманітності публічного управління у відповідальність різноманітності суспільства; підвищення смоорганізаційно спроможності публічного управління, тобто можливості забезпечити кращий варіант управління в умовах, що склалися у суспільстві; забезпечення збалансованого публічного управління (державного управління та місцевого самоврядування) та налагодження ефективного взаємозв’язку з населенням; підвищення й, частково, зміні ролі державної служби та служби в органах місцевого самоврядування як інформативно-комунікативних елементів між публічною владою та суспільством; зміні підходів державного управління, що являють собою загальні способи вирішення проблем державного та планетарного рівнів; зміна у системі принципів (зміни пріоритетів, розширення або скорочення складу), виходячи з яких публічне управління реалізується у сучасному світі.
Загальні тенденції розвитку публічного управління в умовах глобалізаційних змін визначать реакцію керівництва держави на ці зміни, і в Україні реакція має запізнілий характер, що призводить до відставання і деформації розвитку в контексти глобалізаційних процесів. Уникнення цих недоліків в системи публічного управління можлива шляхом впровадження системи трансформаційних механізмів, які зорієнтовані на адаптування глобалізаційних процесів всередині країни. З цією метою нами сформовано систему механізмів публічного управління інклюзивним розвитком країни в умовах глобальних трансформацій як складову механізмів: інноваційного, інформаційного, сталого розвитку та розвитку громадянського суспільства.
Також важливим фактором інклюзивного розвитку всередині країни є внутрішня спроможність використання механізмів публічного управління, яка визначається впливом трьох груп чинників: рівнем інституційного розвитку, рівнем розвитку людського потенціалу та демографічною ситуацією (включаючи міграційні потоки), рівнем економічного розвитку та промислового потенціалу (зокрема частка країни у світовому ВВП, умови започаткування та ведення бізнесу, боргове навантаження на бюджет).
Таким чином модель механізмів публічного управління інклюзивним розвитком країни пропонується нами як, виходячи з системного підходу, розглядати як систему трансформаційних механізмів публічного управління: інноваційного, інформаційного, сталого розвиту та розвитку громадянського суспільства в напрямку інклюзивного розвитку з урахуванням тенденції розвитку публічного управління в умовах глобалізаційних змін та внутрішньої спроможності їх використання.
Впровадження моделі механізмів публічного управління інклюзивним розвитком країни зорієнтовано на подолання низки проблемних питань, які стають перед Україною в напрямку її інклюзивного розвитку.
