Дисертаційне дослідження фокусувалося на важливому завданні в галузі науки публічного управління, а саме – на модернізації механізмів публічного управління в системі безперервної освіти педагогічних працівників. Наукова праця містить розробку концептуальних, методичних і практичних компонентів, які, у разі впровадження та використання, сприятимуть досягненню оптимальних результатів.
За своєю структурою дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновку, списку використаних джерел та додатків.
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної теми, сформульовано мету та завдання, описано новизну та практичну значущість отриманих результатів виконаного дисертаційного дослідження.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади публічного управління в системі безперервної освіти педагогічних працівників» проведено аналіз теоретичних підходів до системи безперервної освіти педагогічних працівників та визначено її ключову роль у розвитку освітньої галузі. Досліджено поняття, сутність системи безперервної освіти педагогічних працівників та визначено критерії для групування складових структур цієї системи, включаючи інституційну, мережеву, контингентну і регулюючу. Проведено порівняльний аналіз якісного та кількісного складу педагогічних працівників, що дозволило сформулювати рекомендації для органів публічного управління щодо врахування цих характеристик при розробці програм підвищення кваліфікації. Розроблено модель реалізації публічного управління в закладі післядипломної педагогічної освіти, яка базується на концепції належного врядування. Підкреслено важливість якості, справедливості, доступності, залучення та всебічного заохочення до освіти протягом життя.
Проведено аналіз світового досвіду в публічному управлінні освітою та виділено перспективи впровадження найкращих практик в Україні. Встановлено, що комплекс ефективних управлінських рішень, які поєднують у собі досвід розвитку освіти України та відповідають викликам сьогодення, може забезпечити модернізацію механізмів публічного управління в системі безперервної освіти педагогічних працівників. Розглянуто різні підходи, запропоновані країнами світу, такими як Данія, Австрія, Франція, Латвія, Грузія, США, Польща та Естонія, і підкреслено їх можливе використання в Україні для досягнення оптимального балансу між централізацією та децентралізацією в публічному управлінні системою безперервної освіти педагогічних працівників.
Визначено основні механізми публічного управління в системі безперервної освіти педагогічних працівників, такі як правовий, організаційний, економічний, технічний та кадровий, проведено аналіз їх сучасного стану. Встановлено, що, в умовах сьогодення, для ефективного функціонування системи безперервної освіти педагогічних працівників, необхідна модернізація технічного, кадрового та правового (на регіональному рівні) механізмів публічного управління.
Введено нові авторські терміни, такі як «публічне управління в системі безперервної освіти педагогічних працівників» та «механізм публічного управління в системі безперервної освіти педагогічних працівників», що сприятиме подальшому дослідженню та розвитку цієї сфери.
У другому розділі «Ключові напрями в механізмах публічного управління системою безперервної освіти в Україні» розглянуто моделювання, як метод публічного управління в системі безперервної освіти педагогічних працівників. Запропоновано новітню модель публічного управління в системі безперервної освіти педагогічних працівників, яка ґрунтується на комплексній взаємодії органів публічного управління, закладів освіти, бізнесу та громадського суспільства, з використанням GR-технологій. Ця модель характеризується аналізом різних аспектів процесу змін, таких як мотивація, управлінська підтримка, взаємозв’язки та наукове забезпечення ресурсами тощо. Вона відзначає важливість публічного управління як ключового фактора впровадження змін, не тільки в системі безперервної освіти педагогічних працівників, але й в освітньому секторі загалом.
Підкреслено значущість розвитку партнерства між органами публічного управління та громадськістю та його позитивний вплив на розвиток системи безперервної освіти педагогічних працівників. Надається конкретний приклад такого партнерства через діяльність Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України, що репрезентує педагогів та громадськість у сфері публічного управління. Запропоновано пропозицію щодо створення комітету в складі Громадської ради, який спеціалізуватиметься на питаннях безперервної освіти педагогічних працівників та братиме участь у формуванні сучасних нормативно-правових актів, яку було враховано. Крім того, досліджено співпрацю громадських організацій з органами публічного управління. Аналіз діяльності таких організацій, як «Асоціація інноваційної та цифрової освіти», «Українська асоціація освіти дорослих» та «ЕдКемп Україна», у співпраці з органами публічного управління на різних рівнях, свідчить про ефективність цієї взаємодії.
