Дисертацію присвячено дослідженню теоретичної конструкції договору купівлі-продажу майнових прав на об’єкт будівництва, виробленню науково обґрунтованих пропозицій для удосконалення законодавства у сфері цивільного обороту майнових прав. Розглянуто основні підходи до розуміння майнових прав, здійснено порівняльну характеристику правового регулювання майнових прав в країнах Європейського союзу та країнах СНД, пропонується авторське визначення договору купівлі-продажу майнових прав на об’єкт будівництва.Обґрунтовано сутнісні ознаки майнових прав на об’єкт будівництва: 1) самостійність; 2) відчужуваність; 3) оборотоздатність; 4) можливість грошової оцінки; 5) здатність до трансформації в право власності на нерухомість. Аргументовано необхідність застосування негативного способу поділу речей при їх класифікації на рухомі і нерухомі. Таким чином, рухомими є всі інші речі, які не відносяться до нерухомих, незалежно від того, є вони за своїм характером матеріальними або нематеріальними.На підставі аналізу зарубіжного цивільного законодавства констатовано, що в більшості країн за майновими правами закріплюється правовий статус речей та визнається можливість їх відчуження, тобто здатність бути предметом договору купівлі-продажу, а однією із сучасних тенденцій правотворення країн Європи є деталізація правового регулювання обороту майнових прав за цивільно-правовими договорами, перш за все за договором купівлі-продажу. Зроблено висновок про те, що договір купівлі-продажу майнових прав є універсальною формою переходу між учасниками цивільного обороту тих об’єктів цивільних прав, які не мають уречевленої (матеріалізованої) форми. З’ясовано, що досліджуваний договір є різновидом договору купівлі-продажу, однак має власний специфічний об’єкт, особливий суб’єктний склад, порядок укладення та виконання договору. Договір купівлі-продажу майнових прав на об’єкт будівництва є консенсуальним, двостороннім, відплатним. Виявлено детермінанти договору: 1) об’єктивні: а) розширення кола об’єктів цивільних прав, б) заборона інвестиційних договорів в житлове будівництво, в) універсальність майнових прав як об’єкту цивільних прав; 2) суб’єктивні: а) зручність використання договору в цілях оптимізації оподаткування для продавця; б) зрозумілість умов класичної моделі договору купівлі-продажу для покупця. Запропоновано авторську дефініцію договору купівлі-продажу майнових прав на об’єкт будівництва – договору, відповідно до якого одна сторона (покупець) прямо чи опосередковано передає або зобов'язується передати іншій стороні (продавцю) грошові кошти і натомість набуває право в майбутньому, після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, отримати у власність окремий об'єкт нерухомого майна.
