Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних і методичних основ державного регулювання діяльності закладів вищої освіти на основі ліцензування, як одного із адміністративних інструментів державного регуляторного механізму господарської діяльності з метою гарантування якості вищої освіти, що відповідатиме стандартам і рекомендаціям щодо забезпечення вищої освіти в європейському просторі, та дозволить захистити права споживачів. Досліджено та обґрунтовано необхідність удосконалення механізму ліцензування освітньої діяльності закладів вищої освіти як фактору підвищення соціальної безпеки, покращання якості освіти, зростання рівня освіченості громадян. Уточнено сутність поняття «ліцензування освітньої діяльності закладів вищої освіти», яке визначено як цілеспрямований вплив держави на суб’єкти господарювання через систему обмежень та встановлених мінімальних вимог з метою забезпечення належної якості надання освітніх послуг згідно стандартів вищої освіти та комплексного врахування аспектів національної безпеки у системі освіти. Проаналізовано економіко-правові основи ліцензійного процесу. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на удосконалення ліцензування освітньої діяльності з урахуванням європейського та світового досвіду. Визначено пріоритетні напрями державного регулювання освітньої діяльності в Україні, що дозволить сформувати надійний ринок освітніх послуг, підвищити якість національної освіти, забезпечити інтеграцію системи ліцензування освітньої діяльності, системи забезпечення якості вищої освіти та системи інформаційної безпеки. На основі аналізу соціально-економічних показників у сфері вищої освіти та показників ліцензування освітньої діяльності виявлено закономірності, виокремлено спеціальності і галузі знань, які мають найвищий і найнижчий попит при ліцензуванні, співставлено з результатами вступних кампаній останніх років та визначено їх взаємозв’язок. Зроблено висновок про вплив змін у нормативно-правовій базі на показники ліцензування освітньої діяльності. Виявлено нерівномірність розподілу отриманих ліцензій за галузями знань і спеціальностями та прямий зв’язок даних показників з результатами вступних кампаній. Проведено аналіз діяльності низки установ, які є учасниками державного регулювання у сфері вищої освіти та безпосередньо ліцензійного процесу в Україні, досліджено їх функції та повноваження, розкритий зміст функцій ліцензування господарської діяльності в освітній галузі. Удосконалений інструментарій аналізу інтересів стейкхолдерів дозволив ідентифікувати усіх учасників процесу, визначити функціональну роль кожного та їх вплив на ліцензування освітньої діяльності. Запропоновані напрями удосконалення процесу ліцензування освітньої діяльності, спрямовані на підвищення якості освітнього процесу на основі студентоцентрованого навчання, забезпечення якості вищої освіти на рівні стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. Проведений аналіз соціально-економічних результатів ліцензування освітньої діяльності закладів вищої освіти та запропоновано інституційний механізм прийняття управлінського рішення щодо започаткування освітньої діяльності за новою спеціальністю (освітньою програмою) та шляхи удосконалення організаційної структури закладу, що дозволить сформувати об’єктивну інформаційно-аналітичну базу про ринок освітніх послуг, ринок праці, зовнішніх стейкхолдерів, а також приймати обґрунтовані управлінські рішення та формувати подальшу стратегію розвитку закладу. Розроблена організаційна структура та функції запропонованого відділу, оцінено чотири можливі сценарії витрат щодо функціонування відділу, що підтверджено відповідними економічними розрахунками, та вибраний оптимальний сценарій його функціонування. Проведено економіко-математичне моделювання зв’язків між обсягом набору здобувачів до закладу вищої освіти на умовах повного відшкодування витрат за навчання та низкою факторів, які на нього впливають. Це дозволило визначити вагомість факторів та в подальшому прогнозувати діяльність закладу вищої освіти з метою розроблення програм стратегічного та оперативного розвитку. Досліджено соціо-економічні показники ефективності запропонованих заходів, сформульовано основні принципи й розроблено новий організаційно-економічний механізм удосконалення ліцензійної діяльності закладів вищої освіти на основі широкого запровадження інформаційних систем, баз даних, підвищення показників безпеки, розкриття творчого потенціалу особистості, запровадження проєктного підходу й формування інноваційних освітніх кластерів, реалізації принципів студентоцентрованого навчання, що дозволить сформувати надійний ринок освітніх послуг, заснований на потребах територіальних громад, зовнішніх та внутрішніх стейкхолдерів, підвищити якість національної освіти, сприятиме залученню інвестицій в освіту.
