Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі використання та охорони земельних ділянок для вирощування кормів для худоби. Предмет дослідження – правові засади використання та охорони земельних ділянок для вирощування кормів для худоби. Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному науковому аналізі питань правового регулювання використання та охорони земельних ділянок для вирощування кормів для худоби, виявленні проблем у нормативному забезпеченні відповідних суспільних відносин, формулюванні наукових висновків та практичних пропозицій щодо вдосконалення законодавства, що регулює ці відносини. Результати дослідження: розроблено наукову періодизацію генезису правових засад використання та охорони земель для вирощування кормів для худоби. Визначено поняття «земельні ділянки для вирощування кормів для худоби» як земельні ділянки зі складу земель сільськогосподарського призначення, а також інших категорій земель, які за своїми природними властивостями й характеристиками є придатними для сінокосіння та/чи випасання худоби і правовим режимом яких не встановлена заборона здійснення відповідної діяльності. Визначено поняття «правовий режим земель для вирощування кормів для худоби» як встановлений нормами земельного, аграрного та екологічного права порядок поведінки суб’єктів щодо земельних ділянок, на яких здійснюється сінокосіння та/чи випасання худоби, що забезпечує їх стале використання, ефективну охорону та підвищення екологічного, господарського і ресурсного потенціалу. Сформульовано поняття «правова форма використання земельних ділянок для вирощування кормів для худоби» – це передбачена законодавством юридична модель експлуатації відповідної ділянки, що базується на певному речовому чи зобов’язальному праві (правовому титулі) на цю ділянку та визначає конкретні особливості змісту її правового режиму із врахуванням належності до тієї чи іншої категорії земель. Обґрунтовано необхідність затвердження на рівні Кабінету Міністрів України Положення про порядок створення, використання та охорони громадських пасовищ і сінокосів. Констатовано, що створення громадських сінокосів та пасовищ має переслідувати не лише суто господарські цілі, але й соціальні та екологічні, оскільки таким чином органи публічної адміністрації вирішували б не лише проблему задоволення потреб населення у кормах для їх тваринницьких господарств, але й завдання оптимізації землекористування на відповідних територіях. Визначено поняття «публічне управління земельними ділянками для вирощування кормів для худоби» Доведено, що специфіку змісту публічного управління щодо земель для вирощування кормів для худоби детермінують особливості таких земельних ділянок, по-перше, як об’єктів екосистем, по-друге, як різновиду сільськогосподарських угідь та, по-третє, як ресурсної основи для формування кормової бази для тваринництва. Науково аргументовано необхідність розробки Державної та регіональних програм використання та охорони земель, які використовуються у сфері сільськогосподарського виробництва, із виділенням спеціальних розділів щодо розвитку мережі кормових угідь. Зроблено висновок про необхідність окремого інституційного забезпечення розвитку мережі пасовищ та сіножатей в Україні. Обґрунтовано низку нормотворчих пропозицій щодо внесення змін до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про охорону земель», відповідних підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення детального спеціального унормування відносин щодо раціонального використання та охорони земельних ділянок для вирощування кормів для худоби. У дисертації удосконалено низку наявних у земельно-правовій науці положень та підходів. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у науковій сфері (для подальшого дослідження теоретичних і прикладних проблем правового регулювання використання земельних ділянок для вирощування кормів для худоби), правотворчості (при розробці пропозицій щодо внесення змін до чинного земельного та аграрного законодавства України), правозастосовчій діяльності та навчальному процесі.
