Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 «Медицина» (22 «Охорона здоров’я»). – Одеський національний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2020.
Метою проведеного дослідження було зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень шляхом розробки диференційованих методів прогнозування та профілактики плацентарної дисфункції на тлі внутрішньоутробного інфікування у паціенток з недостатністю вітаміну D. Дослідження складалось з двох етапів.
До першого етапу увійшли 96 жінок в термін з 24 до 34 тижнів гестації, з яких основну групу склали 56 вагітних з встановленим діагнозом плацентарної дисфункції та ознаками внутрішньоутробного інфікування. Групу контролю склали 40 жінок із фізіологічним перебігом вагітності. В обох групах проводили аналіз забезпеченості організму вітаміном D, рівні прокальцитоніну, лактату та С-реактивного білку та їх співвідношення з рівнем 25(ОН)D в крові вагітних, аналізували розподіл генотипів BsmI поліморфізму генів, що кодують рецептори вітаміну D.
Середній рівень вітаміну D в крові у пацієнток із основної групи був достовірно нижче, ніж у вагітних із фізіологічним перебігом вагітності (31,73 проти 43,38 нг/мл; р < 0,01). У основній групі вітамін D-дефіцитний статус було діагностовано у 39,29%, недостатність вітаміну D діагностовано у 37,5% основної групи та у 15% групи контролю. Між плацентарною дисфункцією та генотипом A/G BsmI поліморфізму VDR встановлено пряму залежність середньої сили. Вміст С-реактивного білку, прокальцитоніну та лактату в крові у вагітних основної групи достовірно перевищував цей показник групи контролю (p < 0,01). Між показниками вітаміну D та маркерами ССЗВ виявлено достовірний зворотній кореляційний зв’язок (p < 0,01).
На другому етапі в дослідження увійшли 57 жінок, попередня вагітність яких була ускладнена розвитком плацентарної дисфункції, та які мали дефіцит вітаміну D на момент звернення в жіночу консультацію. Із них 27 жінок увійшли в групу прегравідарної підготовки, та 30 вагітних жінок в строк до 12 тижнів вагітності склали групу порівняння. Обидві групи отримували 4000МО холекальциферолу у поєднанні з вітамінно-мінеральним комплексом на протязі трьох місяців, після чого вдруге визначали рівеньVD. Після отримання цілових показників в 30 нг/мл та більше продовжували терапію кальцитріолом у дозі 2000МО, вітамінно-мінеральний комплекс призначали до 16 тижнів вагітності. У жінок прегравідарної групи визначали рівень вітаміну D втретє при діагностованій вагітності. Виявлено, що у жінок групи прегравідарної підготовки в І триместрі рівень VD був достовірно вищий, ніж у вагітних групи порівняння. Частота ускладнень вагітності та пологів у паціенток, які не отримували комплексну прегравідарну підготовку, була достовірно вищою, ніж у жінок які отримували дотацію вітаміну D на етапі планування вагітності.
