Бєлєвцова Ю. Ю. Оптимізація лікування місцево-поширеного раку молочної залози

Рак молочної залози (РМЗ) посідає перше місце у структурі онкологічної захворюваності жінок. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у світі щорічно виявляється близько 1,38 млн нових випадків рака зазначеної локалізації. Провідною причиною смерті жінок у віці 35–54 років є РМЗ, який сягає 20 %, а після 55 років стає другою за значущістю причиною смерті після серцево-судинних захворювань. В останні роки смертність від РМЗ в Україні лідирує серед причин смерті від злоякісних новоутворень (17,3 %) і продовжує збільшуватися в абсолютних та відносних показниках (77,5 на 100 тис. населення).(Бюлетень Національного канцер-реєстру № 21 - "Рак в Україні, 2018-2019"). Дисертаційна робота присвячена дослідженню клініко-морфологічних, імуногістохімічних особливостей РМЗ та його метастазів у реґіонарні лімфатичні вузли для поліпшення результатів лікування хворих через персоніфікацію терапії. Матеріал представлений 300 випадками первинного РМЗ та реґіонарних метастазів. Результати комплексного лікування місцево-поширеного РМЗ досліджувалися на 141 випадку РМЗ. Брали до уваги основні клініко-морфологічні особливості РМЗ, а саме: вік пацієнток, результати комп’ютерної томографії, гістологічний тип будови пухлини, її диференціювання, мітотичну активність, наявність внутрішньопротокового компоненту, імуногістохімічні характеристики первинної пухлини та метастазів лімфатичних вузлів з оцінкою експресії рецепторів стероїдних гормонів: ER, PR, маркеру проліферативної активності Ki-67, епідермального фактору росту Her-2/neu відповідно до молекулярно-біологічної класифікації РМЗ, маркеру топоізомерази ІІ-альфа, що є мішенню антроциклінових антибіотиків, які використовуються під час хіміотерапії РМЗ і бета-турбуліну ІІІ класу — структурного елементу мікротрубочок цитоскелету пухлинних клітин. Сформовані 2 групи дослідження: перша група (порівняння) — 82 хворі, які отримували неоад’ювантну поліхіміотерапію (НАПХТ) за схемою TC (доцетаксел + циклофосфамід) 4–6 курсів, а ад’ювантне лікування призначалося відповідно до отриманих даних післяопераційного гістологічного висновку. Друга група (основна) складалася з 59 пацієнток, яким НАПХТ проводили за схемою ТАС (доцетаксел + доксорубіцин + циклофосфамід), а ад’ювантне лікування призначали згідно з біологічним типом пухлин і метастатичних лімфовузлів, а також додатково проводили імуногістохімічне дослідження метастатичних лімфовузлів для визначення біологічного типу пухлини (ER, PR, Her2neu, Ki-67) і маркерів топоізомерази II альфа й бета-тубулінів III класу.