Дисертацію присвячено комплексному та ґрунтовному аналізу проблематики
правового регулювання трудової дисципліни за національним трудовим
законодавством. У роботі з’ясовано правову природу трудової дисципліни,
розкрито сутність та охарактеризовано ознаки даного правового явища. З’ясовано
особливості сучасного стану правового регулювання трудової дисципліни,
досліджено позитивні та негативні аспекти сучасного трудового законодавства у
вказаній сфері.
Обґрунтовано, що ліберальний характер відповідальності за порушення
трудової дисципліни проявляється саме в порівняльному аналізі правового
регулювання даного питання в історичному аспекті. При цьому значний каральний
характер санкцій за порушення трудової дисципліни в нормативних актах, що
передували діючому Кодексу законів про працю, не можна із впевненістю назвати
негативним явищем, оскільки посилення покарання припадало на воєнні періоди,
коли необхідність у праці зростала. Тому державою було обрано саме такий спосіб
залучення додаткових трудових ресурсів, що, з одного боку, було вимушеною
мірою, з іншого боку, враховуючи природу трудових відносин, відповідне підняття
рівня відповідальності за порушення дисципліни спотворювало саму суть
трудових відносин, врегульовуючи абсолютно нерівноправне становище
працівника та роботодавця.
Вказано, що трудова дисципліна є фактором, що впливає на належне
функціонування як праці на виробництві, так і на правильне тлумачення й
застосування інститутів трудового права. Трудова дисципліна розкривається через
соціальну, економічну та правову сутність, а отже, її дослідження безпосередньо
2
впливає на зміну уявлень у даних сферах науки, а також на практичне втілення
через підвищення рівня соціального, економічного забезпечення та спосіб
правового регулювання.
Досліджено, що метою використання заохочень для забезпечення трудової
дисципліни є підвищення мотивації та особистої зацікавленості у працівника, а
також профілактика порушень. У якості заохочення можуть використовуватись
надбавки та премії до заробітної плати або ж інші види привілеювання за належно
виконану роботу. Водночас найбільш ефективним методами заохочення є не
правові чи економічні, а психологічні. Саме за допомогою них можна впливати на
працівників щодо мотивації, зміцнювати соціальний зв’язок та підвищувати рівень
соціальної, економічної, правової культури. Таким чином, їх діяльність
відповідатиме критеріям добросовісності, свідомості та добровільності.
Надано класифікацію завдань та функцій правового регулювання трудової
дисципліни, а також тлумачення сутності мети правового регулювання трудової
дисципліни. Проаналізовано зміст принципів і гарантій правового
регулювання трудової дисципліни за трудовим законодавством.
Відзначено, що метою трудової дисципліни є створення таких гармонійних
умов праці, за яких буде досягнуто найбільш продуктивного здійснення своїх
обов’язків як працівником, так і роботодавцем у поєднанні із дотриманням
передбачених законодавством прав та задоволенням інтересів суб’єктів трудових
відносин.
