Дисертацію присвячено вирішенню задач оптимізації, діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби в поєднанні з бронхіальною астмою, шляхом вивчення змін змісту галектіну – 3, інтерелейкінів – 4 та – 6 та якості життя пацієнтів молодого віку.
У роботі представлено результати дослідження - динаміка змін змісту галектіну – 3, інтерелейкінів – 4 та – 6 та якості життя пацієнтів молодого віку з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою в поєднанні з бронхіальною астмою.
Проблеми діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) є дуже актуальними на сьогоднішній день, адже статистика вказує, що продовжує зберігатись тенденція до значного зростання захворюваності ГЕРХ, зокрема, серед осіб молодого віку. Особливо важливим є той факт, що серед осіб цієї вікової групи зростає кількість хворих на ГЕРХ із супутньою бронхіальною астмою. Необхідно звернути увагу на те, що близька за проявами клінічна картина та недостатньо досконала діагностика цих станів призводить до помилок у призначенні лікування, яке може погіршувати стан хворих та приводити до подальших ускладнень – зміни ступеня важкості захворювань та можливої інвалідизації працездатного населення, особливо, зважаючи, на тривалі проміжки часу між проявами перших симптомів захворювань та зверненням за медичною допомогою, що нажаль є сумною дійсністю серед населення України.
Вирогідність подібного розвитку подій обумовлює необхідність більш глибокого та усебічного дослідження цього питання. Широкого розповсюдження набуває вивчення нових біомаркерів, які не тільки виявляються при патологічному процесі, але й безпосередньо беруть участь в патогенезі ГЕРХ та бронхіальної астми. Одними з таких маркерів є галектін – 3 , інтерлейкіни – 4 та – 6.
Метою дослідження стала оптимізація діагностики та лікування молодих хворих як ізольованою ГЕРХ, так і з супутньою БА.
Для досягнення мети було застосовано клінічні методи дослідження, що включали опитування хворих (виявлення скарг та анамнестичних даних), комплексне клінічне обстеження 108 пацієнтів. Для вирішення поставлених питань серед обстежених хворих на ГЕРХ, залежно від наявності супутньої бронхіальної астми, було сформовано 2 групи пацієнтів. До першої групи увійшли 38 пацієнтів з неерозивною гастроезофагеальною рефлюксною хворобою - 27 чоловіків (71%) і 11 жінок (29%) у віці від 18 до 30 років (середній вік 22,2 ± 2,8 років). До другої групи були включені 70 пацієнтів (49 чоловіків - 70% та 21 жінка - 30%) у віці від 18 до 30 років (середній вік 22,4 ± 2,4 років), що страждають гастроезофагеальною рефлюксною хворобою із супутньою бронхіальною астмою легкого або середнього ступеня важкості.
Анамнез БА складав від 1 до 2 років. Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб (16 чоловіків - 80% та 4 жінки - 20%) у віці від 20 до 45 років (середній вік 31,9 ± 2,5 років). Тобто за статтю та віком досліджувані групи були однорідними з пацієнтами, що увійшли в групи хворих ГЕРХ без поєднаної патології та з супутньою БА легкого та середнього ступеня важкості перебігу.
