Дисертаційна робота присвячена визначенню впливу варіабельності глікемії (ВГ) на серцевий ритм та артеріальний тиск у хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 та 2 типів і дослідженню динаміки варіабельності ритму серця (ВРС) на тлі корекції стану вуглеводного обміну на підставі аналізу даних, отриманих при синхронному записі електрокардіографії, артеріального тиску (АТ) та тривалого моніторингу глікемії. За результатами обстеження 125 хворих на ЦД, серед яких 72 хворих на ЦД 1 типу та 53 хворих на ЦД 2 типу з оптимальним та недостатнім глікемічним контролем та при порівнянні їх з відповідними контрольними групами визначено, що хворі на ЦД як 1, так i 2 типу мали достовірне зниження ВРС з переважанням гіперсимпатикотонії. Нами встановлено, що у хворих на ЦД 1 типу показники ВГ впливають на ВРС та на 45,50 % її обумовлюють, найбільшою мірою впливаючи на загальну потужність спектру (TP) та високочастотний діапазон серцевого ритму (HF), R=0,89 (χ2=280,83; р=0,002). У хворих на ЦД 2 типу коливання глікемії , а саме розмах глікемії (РГ) та стандартне відхилення від середньої глікемії (SD), обумовлюють ВРС на 40,11 % і найбільшою мірою впливають на стандартне відхилення від середньої тривалості всіх синусових інтервалів R-R (SDNN) та відношення низькочастотних до високочастотних компонентів діапазону серцевого ритму (LF/HF), R=0,97 (χ2=198,92; р<0,001). Момент гіпоглікемічного епізоду супроводжується значущим подовженням QTc, збільшенням відношення LF/HF та зниженням частотних характеристик ВРС. У хворих на ЦД 1 типу відношення LF/HF зросло в 2 рази, а тривалість QTc збільшилась на 5,71 %. У хворих на ЦД 2 типу відношення LF/HF зросло в 3,3 рази, а тривалість QTc збільшилась на 11,06 %. Порушення циркадності АТ мали 56,94 % обстежених хворих на ЦД 1 типу та 80,00 % хворих на ЦД 2 типу з переважанням патологічних профілів типу «non-dipper» та «night-peaker». У хворих на ЦД 1 типу ВГ впливає на показники добового моніторингу АТ (ДМАТ) та на 50,52 % їх обумовлює і найбільшою мірою впливає на індекс площі діастолічного АТ (ІП ДАТ) та індекс часу діастолічного АТ (ІЧ ДАТ) за добу, R=0,97 (χ2=519,64; р<0,001). У хворих на ЦД 2 типу коливання глікемії обумовлюють показники ДМАТ на 60,55 %, і найбільшою мірою впливають на індекс площі систолічного АТ (ІП САТ) та індекс часу систолічного АТ (ІЧ САТ) за добу, R=0,94 (χ2=254,89; р<0,001). Визначено сильний зворотній кореляційний зв’язок між рівнем глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) та частотою гіпоглікемії у хворих на ЦД 1 типу (rs= -0,83; р<0,001). У хворих на ЦД 2 типу гіпоглікемія асоціювалась з присутністю в схемі цукрознижуючої терапії генно-інженерних інсулінів та препаратів сульфонілсечовини (88,89 % та 56,25 % всіх хворих на терапії відповідною групою препаратів). Динаміка ВРС через 6 місяців після модифікації цукрознижуючої терапії була позитивною в обох вибірках хворих на ЦД, а саме: у хворих на ЦД 1 типу LF/HF за добу зменшилось на 25,7 %, у хворих на ЦД 2 типу зменшення LF/HF за добу становило 42,9 %. Зміни показників ДМАТ через 6 місяців визначались достовірним зростанням добових індексів (ДІ) систолічного АТ (САТ) та діастолічного АТ (ДАТ) в обох вибірках, за рахунок чого збільшилась частка хворих з профілем типу «dipper». У хворих на ЦД 1 типу частка «dipper» зросла з 44,62 % до 79,27 % за ДІ САТ та з 47,43 % до 74,39 % за ДІ ДАТ. У хворих на ЦД 2 типу – з 25,75 % до 37,74 % за ДІ САТ та з 35,84 % до 49,06 % за ДІ ДАТ відповідно. В обох вибірках достовірно знизились показники навантаження тиском. Однак у хворих на ЦД 1 типу більш значне зниження стосувалось показників ДАТ (ІЧ ДАТ доба та ІП ДАТ доба). У хворих на ЦД 2 типу переважним було зменшення показників навантаження САТ та спостерігалось зниження варіабельностей САТ і ДАТ. В ході дослідження розроблені математичні моделі прогнозування ВРС після модифікації цукрознижуючої терапії на основі показників ВГ окремо для ЦД 1 та 2 типу, які за даними ROC-аналізу мають добрі операційні характеристики: AUC 0,739 (95,0 % ДІ 0,622-0,836; p=0,001) для ЦД 1 типу та AUC 0,717 (95,0 % ДІ 0,559-0,843; p=0,001) для ЦД 2 типу. Найбільш висока предикторна цінність щодо для передбачення ВРС у хворих на ЦД 1 типу встановлена у гіпоглікемії (чутливість 90,0 %, специфічність 45,45 %, AUC=0,677 ) та високих коливань глікемії (SD) з чутливістю 90,0 %, специфічністю 59,09 %, AUC=0,708. Натомість, у хворих на ЦД 2 типу єдиним фактором для передбачення ВРС є гіпоглікемія з чутливістю 60,0 % та специфічністю – 83,33 %, AUC – 0, 717.
