Дисертація складається із трьох розділів розділених на дев’ять підрозділів, у яких розгляд питань розпочинається зі з’ясування видів і особливостей здійснення батьківських прав та завершується аналізом застосування правових наслідків зловживання такими правами на практиці.
У першому розділі «Поняття та правова природа батьківських прав» запропоновано авторське визначення поняття батьківських прав та їх класифікацію із виокремленням особистих немайнових та майнових прав батьків, процесуальних батьківських прав, батьківських прав, які виникають при окремому проживанні одного з батьків, яка сприяє з’ясуванню їх правової природи та змісту.
Встановлено, що батьківські правовідносини включають в себе: відносини, пов’язані з вихованням дитини; відносини пов’язані з матеріальним утриманням дитини; а також інші відносини, що виникають при здійсненні особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей.
Обґрунтовано, що до системи принципів здійснення батьківських прав, які виступають критерієм належної реалізації батьківських прав і обов’язків, слід віднести: принцип єдності батьківських прав і обов’язків; принцип рівності батьків у здійсненні своїх прав; принцип найкращого забезпечення інтересів дитини; принцип недопущення зловживання батьківськими правами; принцип переважного виховання батьками своєї дитини.
Встановлено, що малолітні батьки наділені спеціальним правовим статусом.
У другому розділі «Загальнотеоретичні положення про зловживання батьківськими правами» на основі характеристики інституту зловживання батьківськими правами вироблено його поняття та визначено особливості.
Обґрунтовано необхідність визначення і нормативного закріплення меж здійснення батьківських прав.
Юридичне значення меж здійснення батьківських прав полягає: а) у превентивному впливі на носія суб’єктивного батьківського права; б) в тому, що недотримання відповідних меж здійснення батьківських прав означає неправомірність поведінки носія суб’єктивного права у сфері батьківських правовідносин.
Виокремлено ознаки зловживання батьківськими правами, а саме: а) наявність у особи, яка зловживає, відповідного суб’єктивного батьківського права як засобу зловживання; б) вчинення умисно або з необережності батьками або особами, що їх замінюють, активних дій чи бездіяльності, що порушують права та інтереси дитини та (або) другого із батьків; в) порушення батьками або особами, що їх замінюють, меж здійснення батьківських прав; г) темпоральна обмеженість зловживання батьківськими правами, яке не може мати місця після припинення батьківських прав як засобу зловживання.
Удосконалено визначення поняття інтересів дитини, під якими слід розуміти особисті немайнові та майнові потреби дітей у всебічному розвитку їх особистості, вихованні їх моральних якостей, повазі до їх індивідуальності і людських якостей, належному матеріальному забезпеченні і духовному розвитку, що (потреби) відображені у правах, закріплених у чинному законодавстві.
Обґрунтовано доцільність розмежування понять «форма зловживання батьківськими правами» та «вид зловживання батьківськими правами».
Зроблено висновок, що зловживання батьківськими правами виражається у двох основних формах, а саме: у вчиненні дій та бездіяльності.
У третьому розділі «Правові наслідки зловживання батьківськими правами» акцентовано увагу на особливостях притягнення батьків до відповідальності за зловживання батьківськими правами, застосування такого правового наслідку, як позбавлення батьківських прав та аналізі вироблених судовою практикою правових позицій у справах про зловживання батьківськими правами.
Встановлено, що підставою для притягнення батьків до відповідальності та застосування до них санкцій є здійснення батьками чи особами, які їх замінюють, правопорушення або протиправного діяння відносно дитини в розумінні СК України.
Встановлено, що нечітко визначена темпоральна межа у формулюванні «негайне відібрання» дитини від батьків, адже семиденний строк після постановлення рішення про негайне відібрання дитини від батьків, який дається для звернення до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав, є занадто довгим.
У розділі констатовано, що судова практика у справах про зловживання батьківськими правами дуже різноманітна, не систематизована, з певною відсутністю відповідних узагальнень, що призводить до значних труднощів при розгляді відповідних категорій справ, у тому числі до неоднакового застосування судами норм, що регламентують відносини щодо зловживання батьківськими правами.
