У дисертації здійснено узагальнення результатів проведеного теоретичного аналізу та експериментального дослідження умов розвитку емоційного інтелекту у студентів ІТ-спеціальностей, описано його структурно-процесуальні компоненти, встановлено зв’язок між емоційним інтелектом та соціально-психологічною адаптацією і емоційним вигоранням, розроблено та апробовано програму розвитку емоційного інтелекту для студентів ІТ-спеціальностей.
Запропоновано власну теоретичну модель структурно-змістових компонентів та процесів емоційного інтелекту. До структурно-змістовних компонентів належать: емоційний, когнітивний та поведінковий; процеси, які лежать в основі емоційного інтелекту – усвідомлення та саморегуляція.
Для розвитку і формування професійної свідомості емоційний інтелект має ключове значення, оскільки дослідницька діяльність у професійній сфері, поєднана з емоційними переживаннями результатів цієї діяльності, є основою професійної рефлексії та самоаналізу. Емоційний інтелект виступає регулятором емоцій і розуму, дає можливість відчути відповідальність за своє життя і свої рішення, усвідомити власні потреби та мотиви поведінки. Корегуюча функція емоційного інтелекту розширює можливості вибору стратегій в житті та стилів у професійній діяльності, включаючи до поняття вибору і зміну чи повну відмову від попередніх рішень.
Особи, які обирають своє навчання та діяльність в ІТ-сфері, мають певні особливості емоційної сфери, наприклад, поєднання високого рівня абстрактного мислення з емоційною холодністю та потребою в раціоналізації, що дозволяє створювати ідеально-логічні алгоритми. Крім цього, професія ставить свої вимоги до властивостей особистості (в тому числі і емоційних) через умови організації праці та специфіки робочих вимог. На даний момент виявлена розбіжність в тому, що навчання відбувається з акцентом на розвитку когнітивної сфери, тобто інтелектуальних здібностей та пошукової активності. В той час, як діяльність організована за командним типом, тобто змушує до соціальної взаємодії, емоційної та комунікативної компетентності. Емоційний інтелект може виступати одним із засобів, які усувають цю розбіжність і допомагають в організації адаптації особистості до професійної діяльності в ІТ-сфері.
Сформовано систему психолого-педагогічних умов розвитку емоційного інтелекту. Ця система включає психологічний блок умов: психологічні тренінги, воркшопи, психотерапевтичні тематичні групи та індивідуальне психологічне консультування (чи психотерапія). Другою складовою системи є психолого-педагогічний блок умов: бесіди, просвітницькі лекції, практичні чи науково-практичні конференції, тематична позанавчальна активність.
Перевірка ефективності розробленої програми показала її позитивний вплив на розвиток компонентів емоційного інтелекту у студентів ІТ-спеціальностей: констатовано позитивну динаміку у всіх структурно-змістовних компонентах емоційного інтелекту.
Запропоновано рекомендації для психологів та психологічних служб ЗВО щодо впровадження програми розвитку емоційного інтелекту чи окремих її елементів в роботу з посилення окреслених умов з врахуванням специфіки студентів ІТ-спеціальностей. Аргументовано ефективність залучення до такої програми психологів із досвідом роботи у сфері інформаційних технологій. Інформація від таких спеціалістів сприймається як більш достовірна і це може сприяти зростанню ефективності на всіх етапах цього процесу.
